Міжнародні відносини. Франція - 2010

ВІД ДЖУРИНА ДО ФРАНЦІЇ

Кашуба Тетяна Степанівна, учитель християнської етики, педагог-організатор Джуринської СЗШ І-ІІІ ст.:

«З посмішкою на устах я сприйняла слова директора Заболотненського вищого професійного училища Романцова Василя Никифоровича про можливість стажування у Франції. Чесно кажучи, в почуте мало вірилося. Але завдяки його клопотанням у жовтні цього року мені та двом ученицям Джуринської школи І-ІІІ ст., Горобець Марії та Захарчук Олесі, випала нагода побувати у європейських країнах та пройти стажування у Ресенівському ліцеї, що знаходиться  у Франції. Як бачимо, Василь Никифорович не кидає слів на вітер.

При першій зустрічі з французами впала у вічі схожість українських та французьких традицій: гостинний прийом, радісні посмішки на обличчях, душевна теплота. Пізніше завуч ліцею зізнався: «Приймати гостей ми навчилися у вас, на Україні ».

Лише тиждень… А скільки побачено, почуто…Як кажуть в народі, необхідно опинитися в потрібний час  і в потрібному місці. Саме так сталося з нами. Ми прибули якраз на святкування 90-річчя  Ресенівського ліцею, яке тривало два дні. Нам довелося стати свідками незабутнього дійства: феєрверки ( нічого подібного у своєму житті я не бачила ) під звуки мисливського гімну та поетичної промови місцевого священика, вистава «Міщанин-шляхтич» у виконанні студентів сповнили наші серця святковим настроєм та зарядом позитиву, якого вистачить до наступної поїздки.

Чимало задоволення отримали французи від виступу українців. Ми були почесними гостями свята, тому й мали можливість познайомити їх з українськими піснями, пройтися залою з Державним Прапором України під звуки козацького маршу, піднести директору хліб на вишитому рушнику, одним словом, зробити те, чого вимагає український звичай.

Захопливими були екскурсії містами Франції. Таким чином, нам вдалося побувати в Арсі, відвідати церкву, яка була збудована з ініціативи Жана-Марі Віанея та будиночок цього ж святого. Таємниче місто Перуж здивувало нас старовинною архітектурою XІV століття. Ліон, одне з найбільших міст Франції, зустріло нас ароматом французької кави. Ми мали змогу пройтись вузенькими вуличками давнього міста. Ліон вражає величністю архітектурних споруд. До речі, українцям необхідно навчитися у французів цінувати архітектурні пам’ятки. Для них – це святе, як таке, яке не підлягає знищенню, а навпаки -- має право на існування. У Ліоні ми побували у кафедральному соборі святого Жана, відвідали Нотр-Дам де Фурв’єр.

Після знайомства зі святинями милувалися краєвидами величавого Ліону, який розташований на берегах річок Сони та Рони.  

         У Франції на високому рівні знаходиться розвиток сільського господарства. Нам пощастило побувати у провінції Рон-Альп, розташованій на Центральному масиві, та познайомитися з технологією виготовлення відомого французького сиру з пліснявою. Божолє – найбільша винна провінція у Франції. Тут українців ознайомили з винними традиціями та показали винний погріб. Цікавою була поїздка на ферму, яка займається розведенням антилоп та виготовленням м’ясної продукції.

         Ми вже повернулися в Україну, але наші думки ще довго будуть витати над просторами Франції.   

         За подаровану казку, саме так можна назвати дні перебування у Франції, висловлюю слова вдячності Романцову Василю Никифоровичу, який докладає чимало зусиль для процвітання міжнародних відносин. Так тримати! »

P.S. Шановний редакторе! Буду безмежно вдячна за надруковану статтю без скорочень.

Маша Горобець, учениця 10-Б класу Джуринської СЗШ 1-111ст.

Кожного року до Франції їдуть українські школярі, щоб ознайомитись з культурою і традиціями французького народу. Ось уже вдруге випала така нагода і мені.

          Подорож тривала десять днів. Виїхали із с. Заболотного Крижопільського району о 10годині ранку. У Львові були о 14годині. Вночі перетнули границю Краківець. Близько 2 години ночі проїхали польську границю та тільки перетнули територію Польської Держави, відразу відчули приємність подорожі. Дороги рівні і ти майже не відчуваєш руху… Ще 24 години подорожі і ось ми в Ресені. Нас поселили в гуртожиток. Одну-дві години тривало спілкування з французами, а мені вдалось перекинутись кількома словами з директором ліцею Фернаном Бершу та давнім знайомим Полем, адже вони відвідали Джурин минулого року. Нам дуже пощастило, тому що ми побували на святі з нагоди 90-річчя ліцею. Був чудовий концерт за участю і українських школярів м. Гайсина, котрі співали українські пісні. Присутніх було дуже багато, адже на свято прибули колишні випускники. А ввечері ми спостерігали за дивовижними салютами, які тривали півгодини під звуки симфонічної музики. Наступного дня 18.10.10 розпочалися екскурсії, які тривали цілий тиждень. Ми відвідали католицькі храми Х11-ХV11ст. та деякі фортеці. Найбільше мене вразив кафедральний собор Святої Марії в Ліоні. Він розташований на найвищому пагорбі міста, звідки відкривається широка панорама Ліону. А які яскраві вітражі та фрески на стінах, що заповнюють інтер”єр храму. Та і сама Франція приваблює мандрівників своїми старими будинками ХV11ст. та вузькими вулицями. Саме таким ми побачили старовинне місто Перуж. Було б несправедливо покинути Францію не відвідавши вина і сиру. Тому ми побували у фермера, що займається виноробством. У нього 12га. виноградників, де працює 30 чоловік. Ферма знаходиться в провінції Божолє. Наша група відвідала дегустаційний зал. 20.10.10. ми побували на фермі, де виготовляють сир (близько 10 сортів). Господарство знаходиться на плоскогір”і Центрального Масиву.

       А ще під час цього візиту я зрозуміла, що французи - справжні гурмани. В їдальні завжди широкий вибір страв: салати, овочі, м’ясо, десерт. Але простому українцю завжди хочеться відвідати щось незвичайне, як, наприклад, жаб’ячі лапки чи кускус по-мароканськи. А які смачні славнозвісні круасани!

      Та настає час повернення додому. І, звичайно ж, з подарунками та сувенірами.

      І ось ми в автобусі разом із француами, які вирушають з дружнім візитом до України. Лише 39 годин і знов знайомі нам рідні українські дороги …

     З нетерпінням чекаю зустрічі з рідними та однокласниками, щоб поділитися своїми враженнями від поїздки. В моєму серці назавжди залишаться теплі спогади про справжні  французькі канікули.