ФРАНЦУЗЬКІ КАНІКУЛИ
20–12
Кашуба Тетяна Степанівна, учитель української мови та
літератури: «Декілька років потому у нашій школі з’явилась гарна традиція –
французькі канікули. Щороку джуринські школярі та заболотненські студенти їдуть
до Франції, щоб глибше вивчити культуру та традиції французького народу, удосконалити
знання іноземної мови.
Через Польщу, Німеччину, з
одноденною зупинкою у Берліні, ми прибули до чарівного Парижа. Недаремно його називають
містом кохання, моди, мистецтва та вуличних кав’ярень. Незабутній Париж своєю
старовинною архітектурою, історичними пам’ятками, п’янким ароматом французьких
парфумів та …паризьким дощем, що супроводжував нас протягом всієї прогулянки.
Закінчився маршрут візитом на
Ейфелеву вежу. Адже хто не бачив вежі – той не бачив Парижа! Піднявшись на
висоту пташиного польоту перед нами відкрилась панорама нічного міста, яке
чарувало погляд різнобарвними вогнями. Вражаюча краса, від якої неможливо
відірвати погляд. Але, як кажуть самі французи, Париж – це ще не Франція.
Двотижневі канікули пройшли в
Ресенівському аграрному ліцеї, який знаходиться у провінції Рон-Альп. Місцевість
славиться замками, що розташовані у долині річки Луари. Ми з превеликим
задоволенням відвідали деякі з них. Неперевершеним залишається замок французького
графа Клода Дюрфи. Унікальною є зала прохолоди – єдиний грот епохи Відродження,
який існує у Франції. Привертає увагу незвичайне оформлення кімнати: стіни та
стеля вкриті дрібними морськими камінчиками та прикрашені візерунками з
черепашок. В цілому інтер’єр нагадує підводне царство Нептуна.
З
кулінарними традиціями нас познайомила Корін Ребо, жінка, яка займається
вирощуванням … равликів. Вона люб’язно поділилась секретом їх приготування.
Улюблену страву французів Корін готує за старим бургундським рецептом, який був
придуманий для Наполеона.
Доторкнутися до історії краю нам
вдалося у Музеї віднайденого часу, де представлені експонати від 1793 до 1910
року. Саме тут зберігаються оригінали картин відомих художників епохи
Наполеона.
Щоденно кожен з нас відкривав для
себе цю дивовижну країну, яка заворожує красою місцевих краєвидів, щирістю та
добротою її мешканців. Ошатні вузенькі вулички, по обидва боки яких розташовані
помешкання, приваблюють погляд квітами на балконах та вікнами зі віконницями, червоною
черепицею даху та вічнозеленою огорожею. Здається, що гортаєш проілюстровану
книгу відомих французьких казок.
На жаль, невпинний час швидко
перегортав дні нашого перебування. Все минуло, але спогади про французькі
канікули залишилися.
Адресуємо найкращі слова
вдячності Романцову Василю, директору Заболотненського вищого професійного
училища, який проклав місточок дружби між Україною та Францією. Бачить Бог, що
Ваші старання не марні, бо вони заради дітей.
Драчинська
Анастасія: «Про канікули у Франції я мріяла вже давно. Як тільки дізналась, що
випала можливість відвідати найулюбленішу країну, якою я давно цікавлюсь,
відчула себе найщасливішою людиною на всій планеті.
Хоча дорога була довгою і важкою,
нас усіх стимулювала думка про знайомство та спілкування з французькими дітьми.
Коли ми прибули в Ресен, нас зустріли дуже щиро і радо. Першого ж дня ми
познайомились з однолітками, які на перший погляд видались безтурботними,
щасливими та веселими. Зразу спілкуватись було важко, але потім розмовляти з
ними стало напрочуд цікаво і легко. Французи мають одну особливість: у них дуже
виражені жести та емоції, які допомагали нам краще розуміти одне одного. Мене
зачарувала внутрішня краса їхньої душі. Також
наші закордонні друзі надзвичайно працьовиті: на фермі у вихідні дні
вони доглядають за тваринами, піклуються про них. Студентки ліцею із великим
задоволенням доглядають коней та поні. Потрібно зазначити, що у Франції
надзвичайно популярний кінний спорт, особливо серед дівчат. Завдяки новим
подружкам я познайомилась з азами цього
мистецтва та вперше прокаталась верхи.
Впевнена, що спогади про
французькі канікули залишаться у моєму серці на все життя! »
Страшок
Ліліана: «Канікули у Європі – це мрія чи не кожного українського учня, а тим більше у
Франції. Це, насамперед, знайомство
з культурними, сімейними, кулінарними, шкільними традиціями. На уроці
французької мови ми багато дізнались про
сімейні традиції святкування тих, чи інших свят. Наприклад, на Новий рік мама
випікає традиційний пиріг у вигляд поліна.
Люди у Франції приємні та
ввічливі. Ми побували на різних екскурсіях. Але прогулянка парком Золотої
голови у Ліоні не залишила байдужим нікого. Спостереження за тваринами
африканських порід викликало захоплення, здивування, радість. У скляних
вольєрах мешкають такі екзотичні тварини: чорнорукий гібон, жовтий мангуст,
лемур, капуцин, леопард, азіатський слон та інші. Також парк славиться чудовим
розарієм. Все це викликало море позитивних емоцій та почуттів».
Сайчук
Анастасія: «Рано чи пізно, але мрії збуваються. Я мріяла потрапити до Франції, бо
стільки цікавого дізналась про неї на уроках у школі… Франція мене не
розчарувала, а навпаки причарувала, мабуть, назавжди. Неперевершений вечірній
Париж з висоти Ейфелевої вежі – це
казкове видовище. Але мені сподобались і невеликі містечка: Шатоноф, Сант –
Едмонд, Шомполі, Амбієрл та інші. Вони
дуже доглянуті , затишні і майже кожне може похвалитися якоюсь історичною або
архітектурною пам'яткою:церквою, замком, старовинною фермою, музеєм.
Французи шанують свою історію.
Цікавими виявилися екскурсії у фермерські господарства. Я на власні очі побачила,
як виготовляють «живий» йогурт, знамениті французькі сири з пліснявою, вино.
Особливо запам'яталася екскурсія на ферму, де за рік вирощують 160000 великих
сірих равликів, з яких виготовляють різні делікатеси.
Франція залишила про себе, ще й завдяки привітним, добрим, щирим людям.
Мені запам'ятаються назавжди уроки Франсуази, розповіді Клода. Хочеться повернутися
туди, щоб знову зустрітися з ними і Францією».
Комментариев нет:
Отправить комментарий