Виступ "Формування креативних компетентностей"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ  ШАРГОРОДСЬКОЇ  РАЙОННОЇ  АДМІНІСТРАЦІЇ

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

Джуринська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Районний семінар учителів української мови та літератури

«Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках української мови та літератури як засіб формування ключових компетентностей»

Формування креативних компетентностей

на уроках української словесності

в процесі міжпредметної інтеграції

Виступ

учителя української мови та літератури

Кашуби Тетяни Степанівни

ДЖУРИН – 2016

Посередній учитель розповідає,

Хороший учитель пояснює,

Чудовий учитель демонструє,

Геніальний учитель – надихає.

Учитель і учень ростуть разом.

                                Річард Бах

За переказами, Езоп був рабом у неука Ксанфа, який вважав себе філософом. Почувши від Езопа якусь справді мудру думку, він привласнював її і хизувався перед друзями своєю „вченістю”. Якось хвалько потрапив у пастку: заявив своїм співбесідникам, що він, такий розумний і всесильний, може випити море. Його спіймали на слові й побилися об заклад: якщо завтра вранці не вип’є море, втратить свій маєток. Отямившись, хвалько побіг додому, покликав Езопа і почав благати:

- Рятуй мене! Проси за порятунок усе, що хочеш!  Збідніти - це було найстрашнішим для Ксанфа.  

- Я допоможу, - промовив Езоп.

- Але за це ти маєш дати мені волю.

Ксанф змушений був погодитися. На ранок він прийшов на берег моря, де зібрався натовп, щоб поглузувати з хвалька. Оглянувши присутніх, Ксанф гордо сказав:  

- Я вип’ю море, але для цього потрібна чаша. Зробіть її, перелийте воду з моря в чашу, і я доведу, що перед вами не базіка.
Всі були приголомшені:

       - Що ж казати, Ксанф таки має розум!

-   Ксанф такий філософ!

       А справжній філософ, байкар Езоп, з торбиною за плечима ішов дорогою і дихав на повні груди, бо був уже вільний.

      

      Як бачимо, вирішити нелегку життєву проблему допомогло неординарне мислення філософа Езопа, який знайшов несподіваний вихід із складної ситуації. Головне, що креативність допомогла байкарю здобути волю і дихати свободою на повні груди.  Тому невипадково тема мого виступу – «Формування креативних компетентностей на уроках української словесності в процесі міжпредметної інтеграції». 

Актуальність обраної теми визначена насамперед вимогами часу та соціальним замовленням, через те, що саме творча особистість є конкурентноспроможною в сучасному світі. Креативна особистість — це творча особистість, у якої під впливом зовнішніх факторів з’явилися необхідні для актуалізації її творчого потенціалу додаткові мотиви, особистісні здібності, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах діяльності.

У роботі з цієї проблеми керуємося науково-теоретичним досвідом О.Савченко, Н.Бібік, С.Бондар, М.Єрмакова (компетентісний підхід до навчання); О.Пометун, Л.Пироженко (інтерактивні технології); Л.Виговського, А.Леонтьєва, Л.Рубінштейна (психологічні аспекти творчості); А.Макаренка, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, С.Русовової (розвиток творчих здібностей дітей у процесі виховання).

         Слово «компетентність» походить від латинського слова competens (competentis), що в перекладі означає «належний», «здібний». Отже, компетентність - це певна сума знань особи, які дозволяють їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку. Компетентний означає обізнаний у певній галузі, той, що має право за своїм значенням або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про щось.

  Розтлумачимо модне запозичене слово «креативність».  Отож креативність — (лат. creatio — створення) — новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative). В російській мові, на думку професора І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм  вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну».

У психологічному словнику креативність розуміється з точки зору творчої продуктивності, як «…здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації».

  По суті термін «креативність» є синонімом до слова «творчість», однак має певні розбіжності. Творчість ми розглядаємо як діяльність людини, спрямовану на створення певних цінностей, а креативність як поняття, що актуалізує нестандартність у виявленні творчого потенціалу.

     Певною мірою розвиток креативного мислення учнів залежить від їхніх естетичних смаків, інтелектуального потенціалу, що почасти закладено в людині природою. Також креативність формується зовнішніми факторами, але навчити учнів мислити не стереотипами, а індивідуально, нестандартно цілком можливо. Таким чином завдання учителя сьогодні — формування креативно-емпатичної особистості.

Психологи вважають, що одним з найважливіших джерел розвитку особистості та її креативності є емпатія.

Емпатія (англ. empathy — співчуття, співпереживання) — здатність осягнути емоційний світ іншої людини, а також співпереживати в процесі спілкування.

Головною метою кожного вчителя є пробудження чутливості до художнього слова. Тому можна накреслити такий шлях розвитку емпатичної особистості засобами літератури. «Від культури слова до емоційного розвитку, від нього до культури моральних почуттів і моральних стосунків». За Є. Ільїним, надмета словесника — «поєднати мистецьку красу й красу душі, навчити бачити в книжці і корисне, і прекрасне. Орієнтиром у цій справі служать Концепція літературної освіти й Державні стандарти базової і повної середньої освіти, а також навчальні програми, особливо в тій частині, де визначені вимоги до знань і умінь учнів.

Саме тому все більшої значимості набуває креативна педагогіка, в основу якої покладені евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об’єктами пізнавальної діяльності є не тільки проблеми і завдання, але й індивідуальний потенціал учнів. Сучасний учитель повинен закласти в учнів основи самоосвіти — це означає сформувати у школярів потребу й здатність звертатися до книжки не тільки для здобуття нових знань, а й для розвитку творчого потенціалу.

Отже, креативна педагогіка — це сукупність теорії, методів, методології пошуку принципово нових рішень (А. Гасанов), яка розглядається як предмет, що забезпечує виховання творчої особистості.

Мета креативної педагогіки:

- відхід від фактологічних знань, нав’язування, навантаження;

- створення «технології мислення»;

- навчання техніки інтелектуальної роботи;

- формування особистих творчих якостей;

- підвищення мотивації навчання.

Спираючись на психолого-педагогічні дослідження Т. Баришевої, В. Кан-Калика, М. Никандрова вибудувалась модель креативних рис особистості. Структура креативних властивостей мобільна й варіантна, вона залежить від індивідуальних особливостей кожної особистості.

Модель основних креативних якостей включає:

1. Мотиваційно-креативні властивості: мотиви, інтереси, потребу в самореалізації, творчу позицію

2. Емоційно-креативні властивості: емпатію, багатий емоційний досвід: експресивну та імпресивну емоційність.

3. Інтелектуально-креативні: інтуїцію, здатність до перетворень, уяву й фантазію, прогнозування.

4. Естетичні креативні властивості: прагнення до краси, естетичну емпатію: почуття форми, стилю; почуття гумору.

5. Комунікативно-креативні властивості: здатність співпрацювати у творчій діяльності, мотивувати творчість інших, акумулювати творчий досвід.

6. Екзистенційні креативні властивості: позитивну «Я — концепцію», індивідуальний стиль діяльності.

Дослідник Н. Янчук, говорячи про роль учителя в розвитку творчих здібностей учнів, зазначає, що творчість як складне соціально-психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати, стимулювати. Адже людина має великі творчі можливості, хоча вона й не завжди вірить у власні сили, тому її потрібно заохочувати до творчої діяльності.

Розроблені педагогічні засади дозволяють вчителю більш ефективно та цілеспрямовано розвивати в учнів творчі здібності. А це не є реальним без упровадження в систему роботи вчителя інноваційних освітніх педагогічних технологій. Безпосередньо з новітніми технологіями формування  креативної компетентності учнів пов’язана організація самого процесу навчання. Незамінним помічником в такій роботі стали інтерактивні ( «inter» - взаємний, «act» - діяти) методи, якими користуюся з 2010 року. Їх є безліч, у роботі ж використовую такі креативні методи та прийоми навчання: асоціативний кущ, схема, малюнок, гронування, кола Вена, проект, малюнкове письмо, «Шість капелюхів Боно»  та інші.

Головне завдання інтерактивних технологій – створити умови для самореалізації кожної дитини, що дає можливість учням творчо підходити до вивчення матеріалу, сприяє розвитку комунікабельності, креативному мисленню, дає змогу вільно висловлювати власні думки, бути активними на кожному уроці. В основі такого уроку лежить самостійність учня. На думку І.Підласого « Нинішній урок – демократичний, який проводиться не для учнів, а з учнями ». 

Приклади з педагогічної практики

Спираючись на особистісно орієнтований підхід до навчання й виховання й ураховуючи вікові й психологічні особливості учнів, планую й проводжу багато відкритих уроків з використанням методів інтерактивних технологій, що сприяють формування креативної компетентності учнів в процесі міжпредметної інтеграції, зокрема:

-         Поштовий урок з проханням до святого Миколая на тему «Лист. Адреса»;

-         Духмяний урок з пахощами рідного краю на тему: «Микола Вороний. Коротко про письменника. Поема «Євшан-зілля». Патріотичні почуття й толерантне ставлення до інших народів. Роль слова, пісні, історії в житті будь-якої людини» (6 клас);

-         Смачний урок з ароматом Батьківщини на тему: «Твір-опис процесу праці в художньому стилі» (7 клас);

-         Багатий урок з моральним акцентом на тему: « I. Карпенко-Карий. «Сто тисяч». Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи. Проблема влади грошей — наскрізна й «вічна» у світовому мистецтві» (8 клас);

-         Духовний урок з науковим підтекстом на тему: «Біблія. Легенди про створення світу, про перших людей на землі, про потоп на землі, про Каїна та Авеля, про Мойсея, 10 заповідей. Притча про блудного сина. Притча про сіяча» (9 клас).

-         Модний урок в українському стилі на тему: «Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний. Зміст і структура текстів кожного зі стилів, характерні мовні засоби їх, основні жанри» (11 клас).

Прийом  «Капелюх Боно», або  «Шість капелюхів»

Досить точно даний інноваційний прийом описано у статті Барчука Віктора Степановича,  викладача фізики та астрономії «Деякі педагогічні прийоми».

«Прийом шести капелюхів привабливий тим, що він дозволяє більш раціонально організувати розумовий процес. Ми розподіляємо різні способи мислення за відповідними капелюхів. Автор цього прийому - відомий британський психолог, експерт в області творчого мислення і письменник Едвард де Боно, який написав ряд бестселерів, один з яких, "Навчіть себе думати", широко відомий у нашій країні. Учений звернув увагу, що наші труднощі при вирішенні розумових завдань обумовлені цілим рядом причин.

Емоції. Часто ми схильні не думати взагалі, а спиратися в наших діях на почуття, емоції і забобони.

Безпорадність. Нашою реакцією може бути відчуття неадекватності: "Я не знаю, як про це думати. Я не знаю, що робити далі ".

Плутанина. Ми намагаємося утримати в своєму розумі все відразу, і в результаті виходить мішанина.

Шість капелюхів - це шість способів мислення.

Білий капелюх: В даній ситуації приймається і обговорюється детальна і необхідна інформація. Тільки факти. Уточнюються, при необхідності конкретизуються, підбираються нові дані.

Жовтий капелюх: Дослідження можливих вигод і позитивних сторін. Не просто позитивна оцінка даної події, явища, факту, а пошук доказів, аргументів.

Чорний капелюх: Критичне ставлення до події, явища. Необхідно висловити сумнів у доцільності, знайти аргументи проти.

Червоний капелюх: Почуття, здогадки та інтуїтивні прозріння. Тобто емоційне сприйняття побаченого, почутого, без обгрунтування причин сумнівів.

Зелений капелюх: Фокусування на творчості, альтернативі, нові можливості та ідеї.

Синій капелюх: Управління розумовими процесами. Організація мислення. Мислення про мислення. Чого ми досягли? Що потрібно зробити далі?

Капелюхи – це вибір того чи іншого способу мислення. Їх можна використовувати в будь-якому порядку. І зовсім не обов'язково діставати всі капелюхи. Досить часто використовується лише три групи: оптимісти, песимісти та аналітики. Головне для вчителя - створити таку проблемну ситуацію, яка викликала б всебічне обговорення, неоднозначні рішення і оцінки.

Дійсно, будь-яка подія, явище різноманітне, суперечливо. І навряд чи варто оцінювати його однозначно. Але в той же час важливо допомогти учням не заплутатися. Е. де Боно порівняв свій прийом з кольоровим друком, де представлені лише чотири основні кольори, а в результаті ми отримуємо величезне колірне різноманіття.

Прийом шести капелюхів дозволяє сфокусуватися на одному із способів мислення. Максимально продуктивно зануритися, попрацювати, прийти до конкретних висновків.

На мій погляд, враховуючи великий обсяг матеріалу, що вивчається, кожному з "капелюхів", тобто способу мислення, можна визначити одну з навчальних груп. А потім приступити до дискусії за результатами роботи в групах».

Представлену технологію успішно використала у «Модному уроці» в 11 класі, яку перебудувала на український лад: капелюхи замінила стрічками, якими прикрашали голову українські дівчата. Наприклад,

Червона  – колір почуттів. Що ви відчули під час сьогоднішнього уроку?

Зелений – колір нового. Що нового ви дізналися на уроці?

Синій – колір знань. Які знання сьогодні стануть вам у пригоді?

Жовтий – колір переваг. Які переваги має сьогоднішній урок порівняно з попередніми?

Блакитний – колір досягнень. Чого ви досягли сьогодні на уроці?

Асоціативний кущ (тезаурус)

У 8 класі учні асоціюють героїв п’єси «Сто тисяч» з  такими предметами:

                  

Ось такі асоціації  викликають головні персонажі повісті «Кайдашева сі’мя».

    

У 5 класі під час написання листа застосовую популярний інноваційний метод «Асоціативний кущ». Напередодні свята Миколи Чудотворця мої вихованці пишуть листи Святому. Саме тому, перше ніж перейти безпосередньо до роботи просимо  підібрати асоціації до дати  «19 грудня».

Відповіді учнів можуть бути такими: свято, подарунок, різочка, солодощі, холодно, скоро приїде тато, святий Миколай, сніг.

Малюнкове письмо

Методика « Школи Ейдетики» стає незамінним інструментом формування критичного мислення підростаючого покоління. За допомогою малюнкового письма учні не тільки добре опановують матеріал з певної теми, а й виявляють часом приховані образотворчі здібності. Дуже важливим моментом застосування даної методики є творче відтворення отриманої інформації, а не сама техніка виконання малюка. Результати такої роботи часто бувають несподіваними та оригінальними, оскільки діти відтворюють на папері найменші деталі прочитаного тексту.  

 

 

Метод проектів

Серед багатьох методів роботи, які стимулюють учнів до нових знань, до творчості, застосовую метод проектів, в основі якого — дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, у виборі теми, методів, форм роботи — широкі можливості. Учні усвідомлюють значну відповідальність: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво, було цікаво шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

Основна мета методу проекту — надання учням можливості здобувати знання під час розв’язання практичних завдань або проблем, які вимагають інтеграції знань із різних галузей. Учителеві в проекті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації.

Під час вивчення стилів мовлення залучаю учнів до створення міні-проектів, наприклад,  «Реклама українського одягу», із застосуванням акторських, ораторських, образотворчих здібностей, далі об’єдную учнів у три групи, кожна отримує завдання:

1 група створює проект на тему: «Український костюм пасує іноземцям»,

2 група створює проект на тему: «Вишиванка – улюблений одяг політиків»,

3 група створює проект на тему: «Зірки у вишиванках».

Домашнє завдання – виконати особистий міні-проект «Сучасна молодь і український стиль», дотримуючись ознак публіцистичного стилю.

Віршування на уроках української мови

На уроці розвитку зв’язного мовлення у 5 класі сміливо використовуємо знання набуті на уроках української літератури, зокрема правила віршування. Пояснюю своїм вихованцям, що зробити опис тварини можна не лише за допомогою прозової мови, а й віршованої. Ось зразок дитячої творчості:

Песик в мене є Чіпусик –

Симпатичний пекінес.

Він увесь такий пухнастий

І найкращий в світі пес!

Ніс у нього – намистинка,

Вушка, як два лопушки,

Хвостик, як пухнастий бублик,

Схожий чіп на колобка.

Як приходжу я зі школи,

Він мене завжди стрічає.

А коли беру на руки,

То він хвостиком виляє.

А коли Чіпусик спить,

То нема нам втіхи.

Спить на спинці, лапки вгору

І сопе не тихо.

Ось такий у мене Чіпа,

Дуже славний пекінес.

І скажу я, як спочатку…

Песик в мене є Чіпусик –

Симпатичний пекінес.

Він увесь такий пухнастий

І найкращий в світі пес!

Отже, формування життєвих компетентностей учнів, зокрема креативної, має велике значення для здобуття знань, набуття вмінь, розвитку допитливості, асоціативності, креативного мислення, реалізації їхніх музичних, вокальних, артистичних, літературних, поетичних, художніх конструкторських та інших здібностей і задатків у нестандартних умовах на уроках рідної мови та літератури та в подальшому дорослому житті. Вчитель, як ніхто інший розуміє, що в наш час в будь-якій соціальній сфері перевага надається креативно мислячим, а такі особистості добре знають, що саме їм належить місце під сонцем. Так хочеться, щоб мої учні, незалежно від того, яку професію вони оберуть, реалізували свою творчу діяльність. Хто-зна, може, серед них є відомі у всьому світі Вангоги і  Рембранти , Достоєвські і  Шевченки, Бахи і  Шуберти … Щиро в це вірю.

Бібліографія

1. Барчук В. С.. Деякі педагогічні прийоми – Освіта. ua

2. Бикова В., Ніколова Н. Тренінг — форма інтерактивного навчання // Освіта. Технікуми, коледжі. — 2010. — №2, с. 7-279.

3. Донченко С., Соколова О. Пошук нових форм методичної роботи // Освіта. Технікуми, коледжі. — 2009. —  №4, с. 45-46.

4. Інтерактивне навчання: цільова програма розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів // Завуч. — 2003. — №19.

5. Лазоряк П.Я. Творчий потенціал учнів на уроках словесності / Г.Я. Лазоряк // Вивчаємо українську мову і літературу. — 2008. — №6-8-11.

6. Левченко Т.П. Креативна компетентність учнів на уроках словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. - № 29

7. Національна доктрина розвитку України у ХХІ столітті. — К.: Шкільний світ, 2001. — 16 с.

8. Педенко Н.І. Розвиток креативного потенціалу учнів на уроках словесності / Н.І. Педенко // Вивчаємо українську мову і літературу. — 2006. — №32, с. 2-12.

9. Пометун О. Інтерактивні методи та системи навчання. — К.: Шк. світ, 2007. — 16.

10. Проектна діяльність школи / автор-упорядник: Л.В. Галіцина: Шк. світ, 2012. — с. 44.

11. Розвиток творчості в учнів. Методичний посібник / Колошин В.Ф. Гоменюк Д.В. — К.: 2008. — с. 10-12.

 12. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина: [вибр. тв. в 5-ти Т. — Т. 3] / В.О. Сухомлинський. — К.: Рад. шк., 1977. — с. 7-279.

13. Творчість у педагогічній діяльності / Л.В. Туріщева. — Х.: Вид. група «Основа», 2010. — с. 96.

14. Яценко Т. до проблеми запровадження компетентісного підходу на уроках української літератури в основній школі // Українська мова і література в школі. – 2006. - №8.

15. Яценко Т. Формування читацької компетентності школярів у процесі сучасної інтерпретації творів української класичної літератури // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. - № 12.