Міжнародні відносини. Франція-2013

НА УРОК ФРАНЦУЗЬКОЇ – ДО ФРАНЦІЇ

Кашуба Тетяна Степанівна, учитель української мови та літератури Джуринської СЗШ І-ІІІ ступенів: «Осіння пора об’єднує заболотненських студентів і джуринських школярів мандрівкою до Франції. Вкотре ми охоче відгукнулися на гостинне запрошення французьких колег. Цьогоріч володарами щасливих квитків стали 5 учнів нашої школи.

         Із села Заболотного група вирушила назустріч пригодам. Туристичний маршрут пролягав через дві європейські столиці – живописний Берлін і, звичайно ж, романтичний Париж.

         Ми вражені… На Паризькій площі у Берліні панує атмосфера років Другої Світової війни. Саме тут можна сфотографуватись з Леніним і Гітлером, потиснути руку німецькому чи то радянському воїнові, почути гуркіт військової техніки, потримати в руках радянський прапор… Заради нових вражень ми піднялись на купол Рейхстагу. Із запаморочливої висоти розглядали захоплюючу панораму нічного міста.

         Наступного дня прогулювались модними вуличками Парижа, милувались витонченою красою культурних об’єктів. А сутінки відкрили нам ще одне, зовсім інше, обличчя Парижа. Споглядання вечірнього міста залишило незабутній слід у серці кожного з нас.

         На стажування прибули до Рессенівського аграрного ліцею, що знаходиться на Сході Франції. На території закладу височіє таємничий замок 12 століття, який додає цьому місцю додаткової чарівності. У старовинному приміщенні розміщено навчальний корпус та гуртожиток для студентів. Дане місце стало останньою зупинкою нашої подорожі. Рессенівські будні насичені напрочуд цікавими та незабутніми екскурсіями до культурних осередків знаних регіонів Франції: Рон-Альп, Бургундії, Оверна. Крім того, щоденне спілкування з французами дало змогу поповнити лексичний запас новими французькими словами. Натомість, наша місія полягала у зворотному – підготувати делегацію з Франції до поїздки на Україну. З особливим інтересом рессенівські викладачі та студенти вивчали найбільш вживані українські слова та окремі фрази, повторюючи їх за нами на французький манер. Екзамен з французької мови став підсумком нашого стажування. Високим рівнем знань відзначилася Сайчук Анастасія, яка отримала  16 балів, з 20 можливих, посівши почесне друге місце. Заключним етапом перебування став концерт, підготований українськими школярами, оскільки найкращим сувеніром з України французи вважають пісню. З великим задоволенням, затамувавши подих, вони слухали пісні у виконанні Баланюка Вадима. Він настільки зачарував публіку своїм голосом, що наступного дня кожен другий студент мав фонограми усіх виконаних ним пісень. Даний жест став пропозицією заспівати на біс. Здивувати французів вдалося Страшок Лілії та Шпаковській Марії, що презентували ритмічний танець, підкоривши серця французів граційністю та пластикою.

         На жаль, невпинний час швидко перегортав дні нашого перебування, залишивши позаду 5 тисяч кілометрів, незвичайні пригоди та нові враження…Все минуло, але приємні спогади  залишилися.

           Ми безмежно вдячні Василю Романцову, директору Заболотненського вищого професійного училища, за подарований квиток до країни мрій. Він, як вмілий чарівник, перетворюєте мрії і бажання дітей на реальність.  Світлі спогади підростаючого покоління – це висока оцінка його праці. Бажаємо відмінних результатів у всіх ваших починаннях!

         Завдяки Горобець Ользі Сергіївні, знання  французької мови стали ниткою Аріадни,  і допомогли подолати мовний бар’эр в найекстримальніших ситуаціях. Спасибі за багаж  знань та цінні настанови».

Пригоди джуринських школярів у Франції

Баланюк Вадим: «Я хочу поділитися загальними враженнями. Франція – це неповторна країна, яка нагадує велике місто, у якому всі будинки старовинні та аристократичні, усі люди чемні та привітні, усі страви незвичайні і, зазвичай, смачні.

         Я ніколи не забуду день, коли завдяки спільній неуважності і з малим словниковим запасом ми заблукали у великому мегаполісі – Парижі. На додаток почалася злива, яка додала трішки азарту. У певній мірі це навіть кумедно: шестеро абсолютно мокрих туристів шукають маленький автобус у великому незнайомому місті. Саме тоді екстремальна ситуація закріпила наш маленький колектив у одну дружню сім’ю. Однак спільними зусиллями,  а в основному зусиллями Тетяни Степанівни, ми вийшли із скрутного положення.

         Наша «родина» завжди була цілісною: коли хтось потерпів падіння з ескалатора, коли хтось заблукав у магазині і навіть, коли хтось поранив руку іншому. Мені здається, що всі ці негаразди варті таких приємних спогадів.

         У результаті подорожі я усвідомив, що при будь-яких обставинах, забаганках природи і умові лексичної недосконалості, головне, щоб були вірні друзі, з якими можна посміятись над проблемою і рухатись далі».

Шпаковська Марія: «Хто не мріяв хоча б на мить опинитися в Парижі? Ще з дитинства я хотіла побачити це фантастичне місто. Багато визначних пам’яток нам знайомі. Ми можемо описати кожну їх деталь, не зважаючи на те, що в місті мрії ми, можливо, ні разу не були. Але мені випала нагода побачити це все на власні очі. Це і 300-метрова Ейфелева вежа, і Лувр, і Тріумфальна арка, і Нотр-Дам де Парі, та ще багато інших цікавих місць! Чудові прогулянки Парижем запам’ятаються на все життя, а особливо вечірні пригоди.

         Тихі глибинки Франції заворожують своєю неповторністю. Кожен день дарував незабутні поїздки до різних міст. Я надзвичайно зворушена красою курортного міста Віші, що славиться термальними водами і принаджує туристів вишуканим декором архітектури. Віші сміливо можна назвати містом краси, оскільки тут народжується всесвітньо відома косметика, яка розповсюджується по всій Європі».

Страшок Лілія: «Реальність перевершила мої очікування. Довгождана поїздка залишила в моєму серці багато приємних спогадів, здебільшого веселих. Кожен день був наповнений спілкуванням з надзвичайно ввічливими людьми, яким властиві французький шарм і витончені манери. Зі своїми однолітками ми швидко знайшли спільну мову, що дало можливість розширити коло друзів.

         Присмак національної кухні вдалося відчути повною мірою. Гостей французи годували добре, навіть дуже. До речі, французький багет – це просто смакота. Щодня насолоджувались неповторним смаком сиру з пліснявою.

         Я провела незабутньо час у Франції. Одним словом, я вражена!»

Сайчук Анастасія: «Побачити Париж і померти»,- сказав колись письменник Ілля Еренбург. Що  ще після Парижа може хотіти побачити  людина?  Це справді неймовірно гарне, вражаюче місто.

         Здавалося, чим  тебе може вразити Франція, якщо ти бачила Париж?

Для цього  треба поїхати… ну хоч би в Ліон. Одне з найбільших міст Франції. У ньому на диво гармонійно співіснують минуле, з вузькими вуличками, з ретро вітринами, музеями, та сучасне, з висотними будівлями зі скла та бетону, торговими центрами.

Окраса Ліону -  Базиліка Нотр Дам де Фурв'єр. Вона нічим не поступається знаменитому собору з Парижа, бо навіть величчю  випереджає його. Особливі почуття наповнюють душу, коли переступаєш поріг цього храму.

         А хто любить кіно, знайде в Ліоні втіху, відвідавши Музей мініатюр і кінематографа. Тут є багато майстерно виготовлених  експонатів, які  ілюструють життя і побут французів у різні часи. І, звичайно, знамениті роботи та інші герої з фільмів «Зоряні війни», «Я-робот», «Людина – павук» .

         А Віші? У цьому місті теж варто побувати . І хоч як виробляють  найпрестижнішу косметику  марки «Vichy» я не бачила, але ферма, де вирощують лікарську сировину для цієї марки,  була теж дуже цікава. Де ще можна спробувати, наприклад, желе  з квітів?... Смачно!

         А саме місто… Білі будинки, сині ажурні балкони (ці два кольори переважають на півдні Франції) і безліч кошиків з червоними, рожевими, білими квітами.

         Згадую… А може, ще повернуся?