Виховний захід "Музичні струні Шевченківської душі "

  Позакласний захід

«Музичні струни

Шевченкової душі

Учитель Кашуба Т.С.

Мета: розширити знання учнів про Тараса Шевченка як музичну особистість, акцентувати увагу на унікальності його поезії, продемонструвати музикальність його віршів, познайомити учнів з композиторами, які писали музику до творів з «Кобзаря», виховувати любов до української поезії, прищепити любов до музики.

Обладнання: портрет Шевченка, вишитий рушник, весняні котики, мультимедійна дошка, презентація, портрети композиторів, відео та аудіо записи.

Вступне слово вчителя.  «Надлюдська сила поезії Шевченка…Вона є поезією всієї людської душі,… в ній грають усі найглибші і наймолодші її верстви. Це велична симфонія, якої цілого багатства не ловлять тіснодухі, що, немов резонатори, наставлені на якісь означені тони», - так точно підмітив Микола Шлемкевич, один із найсвоєрідніших і найглибших філософів. Понад сорок літ тому констатував проблему, котра донині, либонь, тільки загострилася: «Війти в відчинені поезією Шевченка двері і так наблизитися до первнів українських речей і дій - … залишається мрією і посягненням українського духа».

Музикальність великого українського поета яскраво позначилась на його творах. Вірші з "Кобзаря" - це справжні пісні. Мелодичні, співучі, вони одразу знайшли дорогу до серця простих людей. Народні співці, імена яких залишилися для нас невідомими першими створили музику на тексти Шевченкових поезій.

Ведучий. Поетична спадщина Т.Г.Шевченка завжди була життєвим джерелом для музичної творчості. Цей факт не має аналога в світовому письменництві: на 240 Шевченкових творів, які становлять «Кобзар», композиторами укладено на музику, як професійними, так і аматорами, народними піснярами. Жанрова палітра їхніх творів дуже широка і різноманітна – від пісні, романсу, до ораторії та опери.

Ведуча. Всеосяжність шевченківської поетичної спадщини у всі часи надихає композиторів  і виконавців до більш всебічного розкриття її багатства: від класичної форми до літературно-музичних вистав і рокових композицій, які поєднують у собі шевченківське слово з творами різних музичних жанрів – академічних, народних, сучасних.

Ведучий. Українська музика знайшла в творчості Т.Г.Шевченка не тільки тексти й сюжети для музичних творів, а той поштовх, стимул, заохочення й ентузіазм, завдяки яким вона змогла піднятися до нових звершень, високого професіоналізму і має від того міцні підстави для подальшого розвитку й процвітання.

Музикознавець 1

Ще за життя Шевченка почали писати-музичні твори на його сюжети і композитори-професіонали. Одним з перших таких творів була пісня на текст вірша "Думи мої, думи мої", автором якої був відомий український фольклорист і композитор Олександр Рубець, який поклав її на музику у 1860 році.

(Шкільний хор «Думи мої, думи мої»)

Ведуча. Традицію озвучення Шевченкової поезії потужно заклали композитори XIX століття, насамперед Микола Лисенко. Учень і послідовник М. Лисенка – видатний композитор С. Людкевич, акцентував передусім на високій художній вартості Лисенкових солоспівів з «Музики до «Кобзаря» Т. Шевченка» та органічній єдності слова і музики. 

Музикознавець 2

Найбільше музичних творів на теми Шевченка написав український композитор-класик Микола Віталійович Лисенко. Спільність ідей та естетичних поглядів обох великих художників зумовила високу художню силу їх творів. На тексти Т.Г.Шевченка М.В.Лисенко написав понад 90 музичних творів-пісень, дуетів, тріо, квартетів, хорових поем, кантат, інструментальних творів – Хорова поема "Іван Гус", кантати "Б'ють пороги", "Радуйся, ниво неполитая". Саме в консерваторський період він започаткував серію «Музика до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка».

Ведучий. Цінні спогади про дитинство майбутнього композитора залишив троюрідний брат і друг Миколи Михайло Старицький. «…Якось роздобули ми заборонені вірші Шевченка і цілу ніч читали їх, захоплюючись і формою, і словом, і сміливістю змісту… Лисенко, що звик до російської чи французької мови, був особливо вражений і зачарований музичною звучністю й силою народного слова. З того часу перестав цього слова соромитись… Знайшовся, між іншим, і перший надрукований «Кобзар» Шевченка…» Хто ж міг тоді передбачити, що муза майбутнього славетного композитора навіки обійметься із безсмертним словом Кобзаря?

Ведуча. У концертній діяльності Лисенка вражає його послідовність у вшануванні пам’яті Шевченка. Благоговійне почуття до Кобзаря народилося, певне, у ті хвилини, коли разом з іншими студентами ніс труну з тілом Тараса, якого після прощання з киянами мали повезти до Канева. Драгоманов під час похорону виголосив сміливу політичну промову. Лисенко ж дав мовчазну клятву, якій залишився вірним усе життя. Починаючи від 1862 року, шевченківську дату він відзначав або організацією концерту, або новим твором, або поїздкою на могилу Кобзаря.

Музикознавець 3

Одним із перших, хто написав музику до «Заповіту», був М. Лисенко. Історія цього твору цікава. У 1868 році група прогресивних діячів Західної України задумала відзначити роковини з дня смерті геніального поета. Аби поповнити небагатий на той час шевченківський репертуар, галичани замовили М. Лисенку написати музику до вірша «Заповіт». Микола Віталійович охоче погодився виконати це прохання, напружено працював протягом тривалого часу, намагаючись поєднати дух шевченківської поезії зі специфікою української пісні. Нова пісня прозвучала усіма голосами у лютневому Львові, у виконанні палких прихильників творчості Тараса Шевченка.

(«Заповіт» композитора Миколи Лисенка)

Музикознавець 4  

У 1870 році з'явилася ще одна, цілком оригінальна мелодія «Заповіту», яка швидко поширилася по всій Україні і незабаром стала популярною народною піснею. Написав її полтавський учитель музики Гордій Павлович Гладкий. Не маючи більш солідного інструменту, усі свої пісні він програвав на гітарі. Кожної суботи у Г. Гладкого збиралася молодь. Це були переважно місцеві семінаристи, котрі, як правило, мали гарні голоси. Саме цей чоловічий хор, яким керував сам Г. Гладкий, був першим виконавцем «Заповіту». Твір Г. Гладкого дуже сподобався М. Лисенкові. Він зробив у ньому кілька незначних поправок, і пісня крилатим птахом полинула у великий світ, переходячи від покоління до покоління як дорогоцінний скарб, як велике духовне надбання українського народу. Цей «Заповіт» ми співаємо і сьогодні.

Ведуча. Сила «Заповіту» — незмірна. Він співається як пісня-гімн, як спомин, як заклик до боротьби. Твір написано у плані епічної оповіді. Мелодія хору розпросторена, наспівна і подекуди нагадує речитатив народного співця-бандуриста.

Ведучий. Епічний характер твору підкреслюється також супроводом, в якому характерні фортепіанні вступи нагадують інструментальні награвання співця-бандуриста. Хор побудовано на інтонаціях історичних дум і пісень. Музикознавці стверджують, що існує 60 музичних інтерпретацій «Заповіту», до якого написали музику 42 автори.

(Прослуховування «Заповіту» (музика М. Лисенка) і «Заповіту» (музика Г. Гладкого.)

(Перегляд кліпу «Зоре моя вечірняя» на музику Гордія Гладкого)

Музикознавець 5

Петро Ілліч Чайковський під час своїх подорожей до України набув широкої обізнаності з її музичною культурою. Таким чином, відбулася активна взаємодія митця з українським середовищем. Майже щороку по кілька місяців жив на Україні. Де написав понад 30 творів, серед яких – пісня-романс «Садок вишневий коло хати», дует «На вгороді коло броду», пісню-романс «Вечір» на теми Шевченка.

(Прослуховування пісні «Садок вишневий коло хати»)

Музикознавець 6

Музикознавець Б.Асаф’єв назвав пісню-романс Чайковського «Садок вишневий коло хати» «тонкою українською мініатюрою».  Баронеса Надія Філаретівна фон Мекк писала Петру Іллічу в листі з Браїлова: «Вчора я насолоджувалась Вашою музикою, дорогий мій, слухала дуети… Що за краса, що за божественна музика! Це неперевершено!» такий емоційний відгук отримав Петро Чайковський на вокальний дует «На городі коло броду» написаний у Кам’янці на слова Шевченка.                                                                               

Ведуча. Відомо, що Петро Ілліч особисто знався з Тарасом Шевченком. Зустрічався з ним двічі – у Нижньому Новгороді та Петербурзі.

Музикознавець 7 

Творчість Петра Івановича Ніщинського відома широкому загалу любителів мистецтва насамперед завдяки «Вечорницям». В 1875 році Ніщинський створив музичну картину «Вечорниці», як  вставну сцену до вистави «Назар Стодоля» Т.Шевченка, вперше виконана в цьому ж році артистичним гуртом М.Кропивницького у Єлисаветграді. Широковідомим став зокрема чоловічий хор з «Вечорниць» - «Закувала та сива зозуля».

             

(У виконанні чоловічого хору звучить пісня «Закувала та сива зозуля» )

Музикознавець 8

Тарас Шевченко знав особисто родину Аркасів, зокрема – адмірала Миколу Андрійовича Аркаса, батька відомого композитора. У життя Миколи Аркаса Кобзар увійшов у студентські роки, під час навчання в Новоросійському університеті. День народження Т. Шевченка в родині Аркасів був родинним святом. Зранку портрет Кобзаря, який постійно висів у кабінеті Миколи Миколайовича, вбирали в український рушник.

              

Ведучий. Микола Аркас – перший і єдиний на сьогодні самодіяльний композитор, який написав музику до опери «Катерина» на слова Шевченка. Опера і зараз захоплює слухачів своєю щирістю і мелодійністю. М. Аркас так оцінив свою працю: «До творів Великого Тараса не моїй би слабій музиці брязчати, але осмілився і я свого додати, щоб пісня його ширилася між нашим людом, щоб бачили вони те, що тяжко й болісно накипіло на його серці і вилилося у стиху могутнім…»

(Звучить уривок з опери «Катерина» у виконанні Івана Козловського)

Музикознавець 9

Створював твори на теми Шевченка російський композитор М.П.Мусоргський – монолог "Гопак", романс "На Дніпрі" на текст поеми "Гайдамаки". Знавці музики вважають романси Мусогорського на вірші Шевченка кращими з написаних композитором музичних творів.

(Романс «На Дніпрі»)

Музикознавець 10

Владислав Заремба є автором близько 30 вокальних творів на слова Т.Шевченка, що укладені у збірку «Музика до «Кобзаря», до якої увійшли такі пісні і романси: «Калина» («Чого ти ходиш на могилу?»), «І багата я , і вродлива я», «На улиці невесело», «Така її доля…» (з «Причинної»), «Якби мені черевики» та інші.

(Запис пісні «Якби мені черевики»)

Музикознавець 11

Український і російський композитор німецько-польського походження Рейнвольд Глієр є автором творів на українську тематику, зокрема це симфонічна поема «Заповіт» пам’яті Тараса Шевченка, «Подражаніє Ієзекілію» за однойменним віршем Шевченка. Писав музику до драм, вистав «Іван Гус», «Гайдамаки» та містерії «Великий льох» за поемами Тараса Григоровича.

(Кантата «Іван Гус»)

Ведуча. Немає такого українського композитора, який би не звертався до творчості Шевченка. З кожним роком з'являються все нові і нові твори, які втілюють в музиці ідеї і образи геніального Кобзаря. Уже в наступному столітті цю традицію підхопили такі видатні композитори, як Левко Ревуцький, С. Людкевич (драматичний солоспів-балада «За байраком байрак» 1920 року), А. Штогаренко («Якби мені черевички» 1939) та ін.

Музикознавець 12

Знаменно, що до найграндіозніших творів композитора  Станіслава Людкевича належать кантата-симфонія «Кавказ» на вірші однойменної поеми Тараса Шевченка і кантата «Заповіт». Прем’єра «Кавказу» відбулася у 1914 році на концерті, присвяченому 100-літтю від дня народження Кобзаря під диригуванням автора кантата. «Заповіт» був створений Людкевичем до 120-річчя від дня народження Тараса Шевченка. 1964 року Станіслав Людкевич був удостоєний премії імені Тараса Шевченка за вищезгадані кантати.

Музикознавець 13

Тарас Шевченко відіграв важливу роль у становленні національної свідомості композитора. Ще навчаючись у гімназії в Ярославі, він познайомився з творчістю Шевченка через свого вчителя української мови Андрія Шахновича, який дав йому декламувати поему «Тополя» Шевченка. Станіслав Пилипович зізнався, що це не був дуже успішний виступ, але він настільки заглибився у Шевченкове слово, що творчість Кобзаря стала основою його музичних творів і музичних досліджень.

(Кантата-симфонія «Кавказ»)

Музикознавець 14

Музику до пісні написав педагог і композитор Данило Крижанівський (1856-1894). Зверху над нотами він написав: « Присвячую Марку Кропивницькому». Коли Кропивницький прибув на гастролі з українською трупою в Одесу, Крижанівський показав йому нотний аркуш з присвятою. Програвши її на фортепіано, режисер обійняв гостя і назвав пісню шедевром. Незабаром, після однієї з вистав, оркестр і хор почали грати цю пісню, і її підхопив зал, люди підвелися… Так уперше прозвучала пісня, яка стала своєрідним гімном українців.

(Струнний ансамбль виконує «Реве та стогне Дніпр широкий»)

Ведучий. 4 липня 2009  року в селі Стрітівка відбувся фестиваль кобзарського мистецтва «Козацька ліра». 170 кобзарів з усієї України виконали пісню «Реве та стогне Дніпр широкий», що було зафіксовано в Книзі рекордів України як наймасовіше виконання кобзарської пісні.

(Уривок запису фестивалю кобзарського мистецтва)

Ведуча. Мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» була музичним позивним українського радіо в Другу світову війну ( радіо «Дніпро»), а нині – Першої програми Національного радіо та всесвітньої служби «Радіо Україна». Текстом цієї пісні стали дев’ять строф з балади Тараса Шевченка «Причинна», написаної орієнтовно в 1837 році в Петербурзі. Це один з ранніх творів поета.

Ведучий. У другій половині XX ст. поезія Шевченка продовжує надихати композиторів на написання нових романсів. Серед авторів слід назвати М. Вербицького, К. Стеценка, Я. Степового, А. Кос-Анатольського, Д. Клебанова, Л. Колодуба, Ю. Мейтуса, М. Скорика, Д. Січинського, В. Барвінського, Г. Майбороду та ін. Значна частина творів цих композиторів надрукована 1961 року у Києві в ювілейному збірнику «Вокальні твори українських композиторів на слова Тараса Григоровича Шевченка». У 1989 році вийшов збірник романсів (упорядник В. Варицький) та збірник хорів (упор. Н. Любченко). Саме національна своєрідність поетичної спадщини Т. Шевченка надала вокальній музиці українських композиторів самобутності і неповторності.

Музикознавець 15

Музикознавці вважали композитора Миколи Вериківського найкращим інтерпретатором Шевченкової поезії у музиці. Новаторську роботу М. Вериківського симфонічну поему для баса, хору та симфонічного оркестру «Чернець» за поемою Т.Шевченка. Максим Рильський назвав шедевром митця. А опера «Наймичка» вже вкотре поновлюється в театрах до ювілею Великого Кобзаря та Миколи Вериківського і є актуальною до наших днів. Серед створеного композитором відома також і хорова поема «Гайдамаки».

(Звучить гопак із опери «Наймичка»)

Музикознавець 16.

Над музикою до творів Шевченка працювало багато композиторів. Серед них можна виділити Кирила Стеценка. У його творчості важливе місце посідають солоспіви на слова Т.Шевченка. Він є автором музики до поеми «Гайдамаки», до поеми «Рано вранці новобранці», «Ой літа орел», кантата «Плавай, плавай, лебедонько» та інших. Доробок композитора за різних періодів його життя поповнювався творами патріотично-піднесеного характеру з опорою на інтонації революційних пісень. Так був створений хор «Заповіт» на слова Шевченка.

(Кантата «Плавай, плавай, лебедонько» у виконанні Клавдії Радченко)

Музикознавець 17

Автором опери “Назар Стодоля” та балету “Лілея” є сучасний український композитор, піаніст, педагог Костянтин Данькевич. Відомий балет був створений митцем у 1939 році. Прем’єра балету «Лілея» відбулася  на сцені Львівського театру 1949 року. У 1958 році Вахтанг Веронський та Василь Лапокниш екранізували балет Костянтина Данькевича за мотивами однойменного твору Тараса Шевченка.

(Костянтин Данькевич балет «Лілея»)

Геніальний поет Тарас Шевченко був людиною освіченою, інтелектуальною та високо духовною, зокрема, глибоко розумів і любив музику. Пристрасна любов до пісні супроводжувала його все життя. Т. Шевченко збагатив пісенну народну скарбницю великою кількістю творів. Майже всі авторські пісні на слова поета стали настільки популярними та улюбленими в народі, що згодом їх назвали народними.

Ведуча. Т. Г. Шевченко – постать велетенська й унікальна. Серед світових геніїв важко назвати ім’я поета, вірші якого перелились би таким широким потоком у музичні твори. Серед великого музичного розмаїття особливе місце посідає поезія Т. Шевченка у романсовій ліриці українських композиторів. Лірика Кобзаря і надалі буде джерелом натхнення композиторів. Нехай у музиці живуть слова Шевченка!

Заключне слово вчителя.

Сьогодні ми вкотре переконалися у геніальності Великого Кобзаря, сила слова якого живе у музиці. Відомі і маловідомі композитори уміло поєднали музикальність слова Т.Шевченка зі своїм музичним талантом – і полилися звуки чаруючої музики, яка здатна поєднати покоління та залишити незабутній слід у людській душі!

      

Хочу завершити наше свято словами Станіслава Людкевича: «Твори музичні до поезії Шевченка становлять не лише найбільшу, але й найкращу частину нашої світської артистичної музики». Пам’ятаймо про це!

Презентація заходу