Файний урок з мовними родзинками Вінниччини

10 клас

Українська мова

Автор уроку Кашуба Тетяна Степанівна,

учитель української мови та літератури

Джуринської СЗШ І-ІІІ ст.

Файний урок з мовними родзинками Вінниччини

Урок-подорож

Тема: Діалектні слова,  їх стилістичні особливості та сфера вживання

Мета:

- поглибити знання учнів про діалектну лексику, дослідити її стилістичні особливості, визначити сферу вживання цієї групи лексики;

- розвивати писемне та усне мовлення школярів, уміння систематизувати та аналізувати отриману інформацію, складати висловлювання з використанням діалектної лексики; 

- виховувати повагу до мови як однієї з найбільших святинь народу, закохувати учнів у рідне слово, прищеплювати любов та пошанівок до символів України.

Обладнання: презентація, міні-підручник, проект «Кожне сільце має своє слівце» (Словничок діалектизмів Вінниччини), вірш Дмитра Білоуса «Які чудесні барви у нашій рідній мові», карта українських наріч і говорів, карта «Діалектичні варіанти слова ЛЕЛЕКА»

Міжпредметні зв’язки: українська література, музичне мистецтво, художня культура, географія.

Інтерактивні методи та прийоми педагогічної техніки: проект, міні-проект, робота в групах, «Мікрофон», метод симуляції, незакінчене речення, «Мозковий штурм», «Гронування».

Перебіг уроку

Епіграф

Заговори, щоб я тебе побачив.

Сократ

І. Актуалізація опорних знань

«Мозковий штурм»

Учитель називає слова і просить пояснити їхнє лексичне значення: цимборашка, пугар, парадички, кисиці, киндириця, бардаш, борше, горбачі.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку

На сьогоднішньому незвичайному «Файному уроці з мовними родзинками Вінниччини»  ми з вами заочно помандруємо територією нашої Батьківщини, щоб поринути в мовний колорит та зібрати якомога більше мовних візиток різних куточків України.   

Моє завдання – посвятити вас у глибоку таїну діалектного слова, навчити   прислухатися до мови співрозмовника, щоб за мовними особливостями вміти визначати місце його проживання.

ІІІ. Подача нового матеріалу

Вступне слово вчителя: Сьогодні ми з вами спробуємо розібратися у непростому, як на мене, питанні: чому ми, українці, говоримо однією мовою, але часто не розуміємо один одного? А все через те, що місцеві жителі звикли вживати свої слівця, що і призводить до непорозуміння. Мовна географія України надзвичайно розмаїта. Саме це я спробую вам довести.

         Пропоную звернутися до міні-підручника та з’ясувати значення слів, якими ми будемо оперувати протягом усього уроку.  

Діалект (наріччя) - великий підрозділ мови, що об’єднує групу говірок, пов’язаних між собою рядом спільних явищ, невідомих іншим говіркам.

Діалекти – це місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок; місцеві «мовні родзинки», якими вирізняється кожна місцевість.

Діалектизми – слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту);

Говірка – слова, поширені на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).

Метод симуляції

(Учні працюють з картками, досліджуючи мовні особливості одного з наріччя, кожна група отримує картку з групами слів. Завдання: записати на квітах фонетичні особливості кожної групи слів).

Вправа 1. Міні-проект «Карта візитера «По країні Україні»

Учитель об’єднує учнів у 3 групи: учень в порядку черги називає одне з наріч. Ті, хто назвав північне – входять до 1 групи, південно-західне – утворюють 2 групу, південно-східне – 3 групу. Кожна група отримує картку з діалектними словами,  погрупованими за певними фонетичними особливостями.

Завдання учнів – встановити, що об’єднує кожну представлену групу слів. 1 група працює над мовними особливостями північних областей, зазначаючи їх на заздалегідь підготовлених паперових квітах волошки; 2 група – західних, виписуючи особливості на квітах маку; 3 група - східних, працює з квітами  соняшника.

Завдання для 1 групи

Південно-західне наріччя

1. Сурочка, кужух, курова, чулувік, булячка, вуда, чобути, лупата ([о] > [у])

2. Гарйачий, бурйа, бурйак, зорна (пом’якшений [р] – депалаталізація)

3. Цулювати, лівша ([і] > [у, йу])

4. Бараза, грачка ([е] > [а])

5. Кроф, любоф, фчора, жовтий ([в] > [ф])

6. Хадзяїн, хадзяйка, дзелений,  дзавтра, дзлий ([з] > [дз])

7. Гарачий, рабий, расний, бурак, бура (твердий [р])

8. Гандрій, гоко, гогірок, гозеро, гаптека, госеледець, гобід (протетичний [г] )

9. Декувати, поросята ([а] > [е])

10. Кирниця, кривавий ([ри] > [ир] - метатеза)

Завдання для 2 групи

Південно-східне наріччя

1. Ходю, сидю, жерело, звонок ([дж] > [д, з, ж])

2. Мольоко, бульо, булька, гольова, голька (м’який [л])

3. Озвар, очитель, отюг, сосіда, олюблений ([у] > степовий [о])

4. Тухлі, хвабрика, бухвет, конхвети, кохта, кохве ([ф] > [хв])

5. Конь, молодость, соль, вол ([і] > [о])

6. Овтобус, ованс, одвокат, обрикоси, окація ([а] > [о])

Завдання для 3 групи

Північне наріччя

1. Вуол, вуел, вуил; куонь, куень, куинь; стуол, стуел, стуил; вуоз, вуез, вуиз ([і] > дифтонги [уо], [уе], [уи])

2. Сіено, сніег, хліеб, ріечка, піеч, діед, гріех, діед, собіе, біелка, тіесто ([і] > [іе])

3. Карова, малако, вада, работа, дарога, калесо, малаток, кали, паїхали ([о] > [а])

4. Хлопец, палец, мізинец, гостинец, кінец, кравець ([твердий ц])

5. Йеблука, йещик, йема, йелинка ([йа] > [йе] на початку слова)

6. Камень, гребень, попел, сподніца, пашла ([і] > [е])

7. Фіст, сфатив ([хв] > [ф])

Учитель: Отже, територіально українська мова складається з трьох наріч. Південно-західне наріччя складають діалекти Вінниччини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Львівщини, Хмельниччини та Чернівецької області; південно-східні охоплюють Полтавщину, Харківщину, Луганщину, Донеччину, Дніпропетровщину, Херсонщину та Запоріжжя , а до північних говорів належать Чернігівщина, Житомирщина, Рівненщина, Київщина, Волинська та Сумська області.

Презентація робіт. Один учень з команди виходить до карти наріч, вказує мовне явище, прикріпивши кожну квітку, в якій зазначена одна з мовних особливостей,  по контуру України.

Учитель: «У нашому двірку, як у вінку», - говорять у народі. Тож і ми з вами одягнули неньку Україну у барвистий вінок, сплетений із степових і польових квітів, вдихнувши у кожну барвисті переливи діалектного слова, що надають мові неповторного місцевого колориту. Вінок в Україні називають «знахарем душі». Отож і сплетений вами віночок є знахарем душі таких щирих і гостинних українців, кожна квітка якого є символом. Мак –  це квітка мрій, символ родючості, краси, молодості; волошка є втіленням  людяності; соняшник – символізує відданість і вірність. Так і кожна фонетична особливість є закодованим символом певної місцевості. Ось  і посіяні вами квіти символізують красу мови. Недаремно ж її називають барвінковою, калиновою, волошковою.

         Перейдемо до лексичних особливостей діалектного слова.

Вправа 2. Священний птах українців у діалектах

Виписати з кожного речення діалектні назви священного птаха.

1. На гнізда повернулися лелеки, птахів зігріла рідна сторона (Д. Луценко).

2. У небі над селом кружляли з клекотом чорногузи (М. Томчаній).

3. Над селом, високо в блакитному небі пролітає бусел з вужем у дзьобі (Ф.Бурлака).

4. Вісник моєї мандрівки крилатий, бусол, до вас прилетів… (М.Нагнибіда). 5. Полетів він [горобчик] геть, аж на болото, а там ходив бузько і жаб ловив (Леся Українка).

6. Чи гайстер то, чи то баклан далеко чорніє? (Д. Мордовець).

7. Здалека чується – клекоче орел, лопотить своїм носом бушель, сова стогне божевільним реготом, кряче ворон (Панас Мирний).

8. Жабоїд прилетів – щастя приніс (Словник Б. Грінченка).

9.Довгошиїй боцюн стрепехнув раз-другий червоним дзьобом, зірвався і важко полетів (Є.Гуцало).

Учитель: Ми з вами зібрали 15 варіантів слова «лелека», з яких 3 -  лелека, чорногуз, бусол – літературні назви птаха; дзьобун, гайстер, жабоїд, бусько, бузько, боцьок, боцюн, боцян, бусел, бусол, бушель, бусля – 12 діалектних варіантів.

 Лелеку в Україні здавна шанували. Цей птах для українців був священним. Саме тому гнізда лелеки ретельно оберігали. Наші предки вірили: чорногуз звив гніздо на хаті –  сім’я буде щасливою. Отож лелека є символом родинного добробуту, сімейного затишку. І не дивно, адже ці птахи приносили на своїх крилах новонароджених. Також лелека є символом рідного краю.

Діалектичні варіанти назв ЛЕЛЕКА

Стиль мовлення
Розмовний стиль	Діалектизми є засобом вільного, невимушеного спілкування людей. ПАМ’ЯТАЙ!!! Без потреби вживати діалектну лексику не слід, оскільки невмотивовано й невдало використані діалектизми засмічують літературну мову, роблять її незрозумілою, важкою для сприйняття.
Художній стиль	Діалектизми є засобом характеристики героїв, а також засобом створення місцевого колориту, що дає авторові змогу максимально наблизити  описувані реалії до дійсності.
Офіційно-діловий Як правило, не вживаються!!!	Зрідка трапляються термінологізовані діалектизми у сільськогосподарській і ботанічній термінології.
Науковий стиль Як правило, не вживаються!!!	Вживаються переважно у діалектологічних та етнографічних дослідженнях.

Вправа 3. Музична пауза «Діалектизми в сучасній пісні»

Прослухай українські сучасні пісні, випиши діалектизми та поясни їх лексичне значення.

     

Вправа 4. Презентація проекту «Кожне сільце має своє слівце».

Учні презентують проект «Кожне сільце має своє слівце» (Скринька діалектизмів Вінницької області). Словник систематизований за так званими вузликами, де слова об’єднано  за тематичними групами та розташовано в алфавітному порядку. Словник нараховує 273 слова.

Кожне сільце має своє слівце

Скринька діалектизмів Вінницької області

(273 слова)

1-ий вузлик – «Частини тіла» Балухи, баньки – очі Варги – губи Пагнісці, пазурі – нігті Кендюх - шлунок Кліпавки – вії Кушка – ніс Лаби – ноги Писок – рот Підгарля – підборіддя	2-ий вузлик – «Одяг» Гунька – одежа зі сукна, пошита вручну (Писарівка, Хоменки) Димка – спідниця (Писарівка) Дрантя, убори, шмаття - одяг Жемпер – светр (Джурин) Капоти, чугаї – кожухи (Писарівка) Каптур – кашкет (Джурин) Кацавейка – безрукавка (Воробіївка) Манійові панчохи – червоні (Писарівка) Ноговиці – штани (Писарівка) Перкальові хустки – прості Підшивка – підкладка Плюшка – плюшевий жакет (Воробіївка) Ритузи – штани (Джурин, Хоменки) Розпірка – розріз на спідниці Рубок – хустина або матерія, якою покривають голову Шалік – шарф
3-ій вузлик – «Прикраси, зачіски» Баточки – тороки (Писарівка) Бинди, ленти – стрічки Вельон, велян – вінок нареченої, фата Гедзи – коса, закручена попід шию (Писарівка) Вигереги – замислуватий візерунок Качурики – хвилястий візерунок на хустці Коралі, пацьорки – намисто Кульчики – сережки Кутаси, кутасики – китиці Листва – оксамитова смужка на спідниці Пасок – пояс Фалда – складка на одязі Фанди – бук, до якого прив’язаний мотузок, з великим гудзом на кінці (Писарівка) Чучеребки – висмикані локони Шлярки – рюші	4-ий вузлик – «Взуття» Балетки, балетики – тапочки Капці - взуття Корки – підбори Солом’яники – чоботи, виготовлені з житньої соломи (Писарівка) Чуні – саморобне взуття Шкарбани – старе взуття
5-ий вузлик – «Гриби» Голубінки (Русава), сивульки (Писарівка), сивушки – сироїжки Гирчаки – грузді (Джурин) Козарі (Джурин, Хоменки),решітка (Буряки)- підберезники Коровиці – рижики Маримухи – гриб-зонтик Печериці – шампіньйони Підпеньки – опеньки Порхавка - дощовик Соснярки – маслята	6-ий вузлик – «Овочі, ягоди, фрукти» Бараболя – картопля Гога – дрібна картопля Дерен – кизил Кабаки – гарбузи Клапаті, клапачі - вишні Лепеха – тополя Мальони – дині Мелай, гогоші – кукурудза Морва – шовковиця (Буряки) Мурелі – абрикоси Порічки – червона смородина Черех – дика черешня Чиркуші – сорт слив, у яких м’якоть важко відстає від кісточки Яблінка - яблунька Явкохи – сорт слив, в яких м’якоть легко відстає від кісточки
7-ий вузлик – «Комахи» Гедзень - гедзь Горбачі (Джурин), дзьобаки, дзьобарі (Писарівка, Хоменки) пинцарі, пинзарі (Мурафа, Клекотина) – комарі Зозулька, сонечко – божа корівка Кузочка – комаха Цвіркуни – коники	8-ий вузлик – «Птахи» Бузько, бусол – лелека Жидики – горобці Когут – півень Кібець – шуляк (Буряки)
9-ий вузлик – «Тварини» Кнур, льоха - порося Коєц – клітка для перевезення поросят Пиза – жаба (Мурафа, Клекотина) Торговиця – тваринний базар Хробак – черв’як Ялівник – череда (Буряки)	10-ий вузлик – «Рослини, лікарські засоби» Баба - подорожник Без - бузок Будяк – реп’ях Варгонії (Джурин), капустелія – (Клекотина, Мурафа)- жоржини Вика – Дубки – хризантеми (Клекотина, Мурафа) Квасок, квасець – щавель Когутики – ряст (Писарівка) Косиця (Писарівка), півники (Джурин) - ірис Мушій - Порошки - пігулки Радник – алое (Писарівка) Рум’янок – ромашка лікарська Свербивус – шипшина
11-ий вузлик – «Страви» Баба – макаронна запіканка Балабони – пончики (Русава) Балабушки – маленькі булочки або перепічки Галунки – крашанки Гижки – холодець Затірка – засмажка, розтерта в макітрі Картофляники -  деруни Киселиці – сушені сливки Колотуха – ряжанка Малісніки – налисники Сальцісон – шлунок, начинений вареною шкіркою та м’ясом. Обаринки – бублики Начинка (Русава), макар, макарець, макарча (Писарівка) – подрібнена паляниця з обсмаженим м’ясом Рубчики – страва, приготована з кишок Свіжина – смажені свинячі нутрощі Смалець – топлене середове свиняче сало Тісто – макарони	12-ий вузлик – «Посуд» Бадя – дерев’яне відро Баняк, чугунок – казан Виделка – вилка Гранчак – стакан Карафка – графин Карафінка – малий графин (Сапіжанка) Кварта – кружка (Писарівка) Копистка – довга палиця, розширена донизу, для вимішування страв Манярочка, пуделечко – банка від консерви, коробка Начиння - посуд Ночви – дерев’яне корито Пательня, чара - сковорода Ронделик – черпак Слоїк – скляна банка Стільниця – дерев’яна дошка для порсіювання та розкачування тіста Цебер – відро, таз Чара, пательня – сковорода Черпак – ополоник
13-ий вузлик – «Предмети побуту» Бесага – дві торби, з’єднані одним полотенцем, які перекидають через плече; велика сумка Груба – піч, для опалювання приміщення Верітка – домоткана доріжка Дрантя – ганчір’я Защіпка – засов Збруя – хатні прикраси Капа – покривало Клямка – гачок Койка – ліжко Колодка – замок Корок - пробка Кубінський мішок – великий мішок Миделко - мило Нуча, риндя, пілочка – ганчірка П’єц – піч, для приготування їжі Пілочка – кусочок полотна Пошивка, пірник, наперник – наволочка Приймацке відро – велике відро Радюшка, радюга (Вербівка), рядно – домотканне покривало Склецок – неповний мішок Тлумак – півмішка Утиральник – рушник Фіранки – занавіски на вікнах Церета, царета – клейонка	14-ий вузлик – «Знаряддя праці» Бардаш, бардина – сокира Грелі, габлі – вила з руглими наконечниками Драпак – віник з віниччя або з берези Копка – вузька і довга лопата для викопування хріну (Буряки) Обценьки – плоскогубці Рачуля –  пристрій для вилову риби (обруч з діжки, обтягнений тканиною, з дірками, прив’язують камінець, палку). Шуфля, брачка, заступ – широка лопата
15-ий вузлик – «Присадибні будівлі, загорожі» Ванькірчик – кладова Гандеропа – хатинка з однією кімнатою, в якій розташована кухня (Вербівка) Диліжан – прибудова до каміну Закапелок – простір біля печі від комина до стіни Катрага – накриття без стін Льох – погріб Обісця, обійстя – подвір’я Оринка – загорожа з довгих балок Причепа – прибудова біля хати Сіни – прихожа Слуп – стовпчик (Сапіжанка, Голинчинці) Халабейдик – прибудова, побудована абияк. Шопа – клуня	16-й вузлик -  «Дієслова» Апоштувати – приймати (Писарівка) Балакати – говорити Вибаранчати – капризувати, перебирати Вибрендуватися – вичепуритися Габзувати – критикувати Годен, годна – вмію Гуляти – танцювати Гундосити – бубоніти Драпакувати- драпати по городі боронами Дриглювати – відділяти вишні, абрикоси від кісточок Дотумкатися – додуматися Запинатися (хусткою)– зав’язуватися Здибати - зустріти Краяти – різати Кумкати – квакати Лагодити – готувати Мастити – білити Мерзити – сварити Рихтувати – готувати Обтинати – обрізати Пантрувати – стежити, чекати Петрати – думати Петлювати – молоти Підперізатися – обв’язатися, підв’язатися поясом Піяти – співати Полуднати, полуднувати – обідати Поратися – господарювати, справлятися Пражити – смажити Пратати – прибирати Рачулити – рибалити (Писарівка) Сукати, відсукати – прати, випрати Фарбити – красити Черчикувати – співати (Писарівка) Щикати – гикати (Писарівка) Шарувати – сапати (Політанки) Шпацирувати – йти
17-й вузлик – «Природні явища» Варгатий - вітер Моква – дощ Шепот – джерело (Ямпіль)	18-й вузлик – «Родина» Вуйко – дядько Вуйна – тітка Нанашко – похресний батько Нанашка – похресна мама
19-й вузлик – «Фразеологізми» Взяти за душі - взяти за комір (Писарівка) Взяти за барги - взяти за комір (Політанки) Взяти за шкібарки – взяти за комір (Джурин) Патко (патку) мій – вигук, що виражає реакцію на насподіванку (частіше негативну) Піти на роздибенди – піти на роздобуток чогось (їжі, грошей) Піти нура – впасти

Вправа 5. Рольова гра «Звідки я?»

Учитель об’єднує учнів у чотири групи. Кожна отримує картку з мовними візитками певного українського міста. Завдання учнів: уявити себе жителем Львова, Одеси, Харкова, Донецька та  скласти з запропонованими словами розповідь (8-10 речень). Мета розповіді – познайомити своїх ровесників з мовними родзинками того чи іншого міста та запросити однолітків до себе на гостину.

1 група

Мовні візитки Львова

Баняк (казан), зупа (суп), драглі (холодець), когут (півень), обрус (скатерка), пательня (сковорідка), філіжанка гербати (чашка чаю), кнайпа (кафе), фризура (зачіска), мешти (туфлі), обцаси (підбори).

Запрошую всіє охочих на гостину до нашого старовинного міста, в якому панує дух української культури та проживають справжні щирі українці. На честь приїзду гостей ми, зазвичай, влаштовуємо щедре застілля з місцевими делікатесами: варимо в баняках зупу і драглі з когута, смажимо на розпеченій пательні пляцки з бульби, застеляємо стіл білосніжним обрусом і демонструємо справжню українську гостинність.

Щоб сповна відчути місцевий колорит, вам необхідно поблукати вузенькими вуличками міста та уважно прислухатися до мови місцевого населення, яке розмовляє напрочуд дивною та незрозумілою мовою. В одній із розмов вам доведеться стати свідками такої розмови: «Та що ж то за дівчата пішли! Зроблять модну фризуру на голові, нашмарують писок, взують мешти на обцасах та думають, що то файно!»

Потім бов’язково зазирніть до маленької вуличної кнайпи та замовте філіжанку гербати, щоб  обдумати все побачене та почуте.

2 група

Мовні візитки Харкова

Марка (маршрут громадського транспорту), тремпель (вішалка), чинка (бритвене лезо), змійка (блискавка на одязі), локони (волосся), сявка (хуліган), пундики (пшеничні коржики, перекладені смаженою цибулею), хоми ( горохові пампушки з маслом), пряженя (яєчня на салі з ковбасою).

Маю честь запросити вас до незвичайного українського міста, візитною карткою якого  є майдан Свободи – найбільший у Європі. По місту курсують автобуси, які довезуть вас до будь-якої культурної чи архітектурної пам’ятки. Отже, вам лише потрібно сісти у потрібну марку.

 Милуючись архітектурним надбанням міста, зверніть увагу на крамнички з одягом, що будуть зустрічатися на вашому шляху. Я впевнена, що ви не зможете пройти повз, не відвідавши бодай однієї. Привертає увагу відвідувачів одяг, акуратно розвішаний на тремпелях.  Приміряйте спідниці, сукні, штани, куртки зі змійками. Саме такий одяг полюбляють місцеві модниці. Обновіть свій гардероб, придбавши декілька нових речей. Серед таких крамничок можна натрапити на перукарні, що дивують майстерністю тамтешніх працівників. Перукарі швидко приведуть до ладу жіночий локон, а чоловікам чинкою побриють бороду.

Щоб відчути місто на смак, зазирніть до кафе, де вам запропонують популярні страви: пряженя, пундики, хоми.

Ласкаво прошу до нашого дивовижного міста!

3 група

Мовні візитки Одеси

Фармазон (брехун), каструльщик (таксист), зловити каструлю (зловити таксі), хімині кури ( стосується ділка, який пропонує сумнівну угоду або видає бракований товар за товар високого гатунку), шая з трамвая (простачка), рачки (креветки).

Я з українського міста, що славиться фармазонами, яких тут можна зустріти чи не на кожному кроці. Фармазони – це місцеві умільці, у яких будь-яка повсякденна життєва ситуація перевтілюється в анекдот. Є у нашому місті й інша категорія людей, при зустрічі з якими розумієш, що купив у нього начебто брендову річ, як було обіцяно, а виявляється, що тобі просто-напросто підсунули хімині кури та ще й за великі гроші. Ні, ви не подумайте, що у нашому місті всі такі гумористи та шулери. Є у нас і звичайні прості мешканці, як он ота шая , що щойно вийшла з трамвая.

Щоб побачити все на власні очі та відчути місцевий колорит необхідно зловити каструлю, зручненько вмостіться на задньому сидінні автомобіля та насолоджуйтеся з вікна пам’ятками архітектури. Попросіть каструльника довезти вас до знаменитої Деребасівської вулиці, а там пройдіть пішки по гарно вимощеній бруківці. Не забудьте запитати у місцевого жителя, як вам пройти на Молдованку. Будьте надзвичайно пильними та уважно слідкуйте за руками того, хто вказує вам дорогу, адже маршрут вам будуть показувати розмахуючи руками.

Після знайомства з містом  зайдіть до місцевого кафе та відвідайте коронну страву припортового міста – рачки. Наостанок зніміть втому, скупавшись у теплому Чорному морі. Чудово, правда? Отож не вагаючись приймайте моє запрошення!

4 група

Мовні візитки Донецька

Бакаї (водойми біля моря), тормозок  (шахтарський «перекус»), лайба (велосипед), кіндейка (маленька кімнатка), порожняк (дурниця).

Вправа 6. Поетична хвилинка

Прослухайте поезію Дмитра Білоуса та випишіть лексичні  діалектизми та форми слів, що характерні для певної місцевості.

Які чудесні барви у нашій рідній мові,

які відтінки різні від Сейму аж до Сяну!

У Києві говорять інакше, ніж у Львові, -

і чорногуз, і бусол, лелека і боцян…

Так наче називаєш різновиди лелек ти,

а це лиш різні назви, синонімічний ряд.

А є ще риси мови, що зветься – діалекти:

це говори місцеві на дещо інший лад.

На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,

а огірок звичайний в Чернігові – гурок,

а кошик на Поліссі (в Іванкові) кошівка,

і назви, і вимова різняться, що не крок.

Раз якось на базарі професор із столиці

заговорив із дідом, що ягоди привіз:

- То, значить, ви з-над Снові, із хутора Рогіз?

Дід витріщає очі – і як це може бути?

- То ви з Рогозу родом? Мо’, інженер? Поет?

Та ні, я просто знаю, як де говорять люди:

прислухуюсь до мови – і в цьому весь секрет.

Дмитро Білоус

Вправа 5. Вислови відомих

Прочитай вислови відомих людей про діалекти. Спростуй або доведи їхню думку.

Мова народу розчленована в діалектах, а зібрана воєдино в літературній мові (Г.Брінкман). Навіщо позбавляти твір колориту, відривати його від типових обставин? Адже діалекти – це пам’ять тисячоліть, відгомін далеких віків, свідки високої мовної культури та образного мислення наших предків (С. Плачинда). Діалекти – свідки історії народу (Г. Хабургаєв). Без народних говорів літературна мова пересихає, як річка без живлющих джерел (М. Никончук). Народна мова в своїй цілості – неоціненний скарб для збагачення мови літературної (І. Огієнко). Мова – стовбур, наріччя (діалекти) – гілки; або: мова – річка, наріччя – потоки, які збагачують головний потік, але не становлять без нього самостійного значення (П. Кононенко). Державна мова – це діалект, за яким стоїть армія й поліція (Бодуен де Куртене).

ІV. Підведення підсумків уроку

На цьому етапі уроку  вчитель відкриває учням секрет.

Учитель: Наявність діалектів вказує на давнє походження мови. Чим більше  у мові діалектів (в українській мові їх 3), тим давнішою вважається мова. Якщо мова не має діалектів, то  вона сама є наріччям якоїсь мови.

«Незакінчене речення»

Особисто для мене діалектні слова – це…

Учні: Мова бабусі і дідуся; візитні картки українських міст та сіл; колоритні домішки української мови; свідки історичного розвитку нашої мови; беззаперечний доказ давнього походження української мови; джерело збагачення літературної мови.

Учитель: Територіальні діалекти – це ті потічки, які впадають у могутнє річище загальнонародної мови та її вищого, окультуреного різновиду – літературної мови. Пересохнуть струмки – обміліє ріка.

Отже, територіальні діалекти – це рідні діти національної мови. Їх існування не йде на шкоду літературній мові. Навпаки, вони є джерелом збагачення, опорою, резервом і запорукою розвитку літературної мови. Територіальні діалекти по праву називають «живою історією мови».

Як бачимо, вживання діалектів робить мову красивішою, соковитішою, наповнюючи її місцевим колоритом. Оберігаймо й вивчаймо мовні родзинки нашої країни, бо поки живі українські діалекти – житиме Україна! Пам’ятаймо, від нас залежить, наскільки довгим буде життя нашої  Батьківщини!

V. Оцінювання учнів

VІ. Повідомлення домашнього завдання

1. Долучіться до групи «Ми – патріоти», залишивши на сторінці до 10 діалектних слів, вказавши місце проживання,  ім’я та прізвище.

2. Укладіть словничок діалектизмів: 1 група – до твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»; 2 група – до твору В. Стефаника «Камінний хрест»;

3 група – до твору Квітки-Основ’яненка «Маруся».

Література

1. Діалектичні варіанти назв ЛЕЛЕКА almukantar.livejournal.com/3255.html

2. Діалектизми української мови – як говорили наші бабусі і дідусі www.malecha.org.ua/forum/in

3. Словник діалектних та маловживаних слів – Українські народні казки proridne.org.словник%20діалектних%20та%20маловживаних%20слів/