Не я б'ю - верба б'є

Автор уроку Кашуба Тетяна Степанівна, учитель християнської етики                             

Не я б’ю – верба б’є

Мета:         навчальна: познайомити учнів з біблійною історією “ Вхід Господній до Єрусалима ” та зі святом Вербної неділі;

розвиваюча: розвивати прагнення здобувати нові знання та

вміння застосовувати набуті знання у житті;

виховна: виховати дітей за християнською та народною традиціями, шанобливе ставлення до освячених речей, любов до Слова Божого.

Обладнання: ікона, Біблія, освячена верба, Календарик-нагадайлик, Чомучка, оповідання.

                                       Перебіг уроку

І. Організаційний момент

         Привітання

Треба дружно привітатись:

“Добрий день!”

Дружно й голосно сказати:

“Добрий день!”

Вліво, вправо поверніться,

Туди-сюди посміхніться:

“Добрий день!”

Вчитель: А зараз давайте привітаємось з Богом.

Молитва “Царю Небесный”

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Вчитель: зараз я вам прочитаю вірш, а ви будьте уважні, тому що у вірші є підказка-ключик, яка допоможе вам розгадати  та відкрити тему нашого уроку.

        

Вербові сережки

Біля яру, біля стежки

Одягла верба сережки.

Головою хитала,

Потихесеньку питала:

Де ота біленька хатка,

Що гарнесенькі дівчатка ?

Хай би вибігли до стежки,

Подарую їм сережки.

Вчитель:  Про що йде мова у вірші. Яку назву, на вашу думку, має вірш ?

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку

Зверніть увагу на дошку. Ви бачите прикріплений Календарник-нагадайлик.

Він нам допомагатиме протягом всього уроку та буде нагадувати про свято,

яке ми вестимемо мову. Ми пригадаємо історію цього свята, згадаємо ті часи, коли з’явилась ця традиція, та того кому ми завдячуємо появою цього свята.

ІV. Подача нового матеріалу

Вчитель: Діти, ви, мабуть, помітили, що у нас на уроці присутній гість – Чомучка. Дивне ім’я має тому, що постійно задає запитання : “Як? Де? Коли?

Чому? ”. Допитливий гість завітав до нас на урок, тому що хоче дізнатися якомога більше про свято Входу Господнього до Єрусалима та Вербну

неділю. Тому ваше завдання не просте: ви повинні уважно слухати, запам’ятовувати, щоб потім передати свої знання Чомучці.

         “МОЗКОВИЙ ШТУРМ”

На дошці прикріплений плакат, на якому намальована верба з сережками. Вчитель пропонує учням дати відповідь на запитання: “Що я знаю про

вербу ?”

Учні пригадують матеріал, який вони вивчали на уроках природознавства, наприклад: дерево, росте біля води, зацвітає першим, вербові квіти називають котиками… Всі висловлення вчитель записує у намальованих вербових котиках.

          “КРИГОЛАМ”

Після проведення мозкової атаки вчитель пропонує учням руханку (енергейзер), щоб дати можливість учням відпочити.

 Вчитель: Діти, ми з вами через декілька хвилин вестимемо мову про одне з великих християнських свят, але ж до свята необхідно підготуватися та приготувати якусь смачну страву. Пропоную приготувати вареники.

                                             

                                                 Вправа «Варенички»

Учні стають у коло і повторюють слова і рухи за тренером: «Просіяли борошно (рух руками вліво-вправо), замісили тісто (кулаком по долоні), зробили «ковбаску» (потерти долоні). Порізали «ковбаску» (відповідні рухи руками), зліпили варенички (натиснути на вуха)».

Вчитель: До свята ми готові, тому далі вестимемо мову про саме свято.

Вчитель зачитує уривок з Біблії “Вхід Господній до Єрусалима”

Вчитель: Ви послухали уривок з Біблії та стали свідками важливої події у житті християн, які щороку йдуть до церкви, щоб зустріти Господа. В Україні склалася традиція встеляти шлях Ісусу вербовими гілками, через те, що в нашій місцевості пальма не росте. Тому українці замінили її на гілля верби, оскільки це дерево зацвітає весною найпершим. Ось так ми з вами перейшли до другої частини нашого уроку.

Перед Великоднем християни святкують Вербний тиждень, наприкінці якого освячують вербу. Цієї неділі гріх не піти до церкви.

А зараз знову звертаю вашу увагу на дошку: ви бачите вербові гілочки з котиками. Вони хочуть нам про щось розповісти, тобто повідомити. Ви будете по черзі виходити, зривати котик та зачитувати повідомлення. ( Вчитель перед уроком малює крейдою на дошці дві гілочки, на яких прикріплюються вирізані з кольорового паперу котики. В середині, між гілками, вміщена ікона “Вхід Господній до Єрусалима”.) На зворотному боці  котиків написані  такі повідомлення:

1.Гілочку верби ставили в хаті під образами.

2.Свячену вербу, не заходячи до хати, садили, щоб росла на славу Богові, а людям на користь.

3.Освячену вербу разом із цілющими травами варили і напували хвору людину чи тварину.

4.Якщо починався град, кидали освячену гілочку надвір – щоб “щоби град зупинився”.

5.Після освячення верби діти ковтали по декілька котиків, “щоб горло не боліло”.

6. Весною худобу виганяли на випас гілкою свяченої верби – “щоби нечиста не чіплялася”.

7.Не можна топтати освячену вербу ногами, бо то великий гріх.

8.Після освячення верби жартома стьобали один одного гілочкою верби промовляючи: “Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень”.

                                 Вправа “Вербові котики”

                       

Після вправи вчитель роздає учням вербові гілочки. Учні хором повторюють слова: “Не я б’ю – верба б’є за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко”. (Промовляючи слова, учні легенько б’ють один одного вербовою гілочкою).

Вчитель: Ви щойно повідомили один одного про свято. А ще у свято Вербної неділі прийнято виголошувати побажання, що й ми з вами зараз зробимо: ”Будь великий, як верба,  здоровий , як вода, а багатий, як земля!”.

(Діти повторюють за вчителем та легенько торкаються вербою свого сусіда).

Вчитель:  А чи знаєте ви чому саме вербу освячують у цей день? Відповідь на це запитання ми отримаємо, коли уважно прослухаємо оповідання «Божа верба».

Оповідання «Божа верба»

         Тихі вечірні сутінки.. Ще на заході світліє небо, але на вулицях темно. Помалу рухаються вогники свічок у руках віруючих, які повертаються з всенощної. Зелений вогник рухається нижче інших… Це у Тані в руках захищена зеленим папером свічка палахкотить.

         Ось і дім з квітником. Слава Богу, добралася благополучно. «Не згасла, не згасла у мене свічечка!» - радісно шепоче Таня.

-         Давай, Тетянко, ми від твоєї свічечки лампадку запалимо, - пропонує няня. – А вербу я у тебе над ліжечком приб’ю… до наступної доживе…

-         - А чому, няне, ти вербу Божим деревом назвала?

-         Христова печальниця вона,  тому шана їй така, що в церкві Божій з нею стоять… це в народі її так називають. Раніше всіх вона зацвітає – своїх ягняток на світ Божий  випускає…

-         Розкажи, няне, про Боже дерево, - просить Таня.

-         Так у нас в селі говорять, - розпочиняє няня, - що як розіп’яли Христа на хресті, затрусилася земля, потемніло небо, вдарив грім, вся трава до землі припала; а кипарис темний-темнийстав; плакуча верба на березі до самої води гілочки опустила, наче плаче… А біла верба не витримали печалі – до землі нахилилася і зів’яла...

Три дні, три ночі пройшли – воскрес Господь наш Милосердний. І йшов він тим шляхом, дивиться: кипарис від горя потемнів, плакуча верба – стоїть та плаче. Одна осика залишилась такою, як і була – побачила Його, затремтіла всіма листочками, та з того часу так і тремтить, і називають її в народі осикою гіркою… А побачив Христос , що верба зів’яла і засохла, підняв її – зацвіла вона ще краще, як бувало колись.

         «Ну, - каже Господь, за твою любов велику і печаль будь же ти провісницею Мого Воскресіння. Зацвітай раніше всіх на землі, ще навіть листям не вкрившись!»

-         Так і стало. І шана велика їй, вербі, на світі більша, аніж  іншим деревам!

-         Яка вона славна, вербичка! – тихо шепоче Таня. Потім задумливо знімає вербу зі стіни і говорить:

-         Няне… я її поставлю у воду… Нехай вона оживе… А потім ми її пересадимо в квітник, добре?

Народ скаже, як зав’яже

Зацвіла верба – прийшла весна.

Прийде тиждень вербовий – бери віз дубовий.

Дме Вербич – кожух тербіч.

Прийшов Вербич – два кожуха тербіч.

Прийшла Вербниця – зима назад вернеться.

                                                 

Пісня “Верба”

Оповідання “Верба”

Обговорення оповідання.

А зараз ми довідаємося про тиждень, який передує Світлому Воскресінню.

Вірш  “Тиждень під Великдень”

Верба – цвітна неділенька

Вербою махала,

Що за тиждень вже Великдень

Всім нам нагадала.

Тож не мали Понеділок

З Вівторком спочинку,

Виганяли і найменшу

З хати порошинку.

А Середа – господиня

Мала теж мороку:

Випікала жовту бабу,

Паску круглобоку.

Четвер “ страсті ” прочитав

В смутку і жалобі,

А П’ятниця сторожила

При Господнім гробі.

Ледве писанки Субота

Встигла посвятити,

Вже Великдень нам співає:

“Христос воскрес, діти !”

V. Підсумки уроку

 Ось і завершується наш урок, на якому ви познайомились з черговою Біблійною історією, почули про виникнення та традиції святкування Вербної неділі. Але давайте повернемося до нашого Чомучки. Уявіть собі, що ви дорослі і працюєте вчителем. Вам необхідно навчити цього маленького хлопчика тому, що ви щойно почули на уроці. Я кожному передаю Чомучку, а ви йому розповідаєте те, що вам найбільше запам’яталось. Обов’язковою умовою є однаковий початок вашого висловлювання:

     “ Чомучко, я хочу, щоб ти запам’ятав … ”

        Молитва “ Достойно єсть ”