Учитель Кашуба Т.С.
Тема: Водохреща йде до нас
Мета: закріпити знання дітей про свято
Водохреща. Розповісти про прикрашення житла, про традиційні страви, оформлення
святкового столу на Святвечір перед Водохрещем. Познайомити дітей з народними
традиціями, прикметами, пов’язаними з цим святом.
Виховувати любов і повагу до традицій та обрядів рідної України.
Обладнання: дідух, свічка, 12 страв, Біблія, ікона, запис
колядок та щедрівок.
І частина
(На дошці прикріплена ікона «Хрещення Господнє» та
прикрашена вишитим рушником. Розвішані білі голубки (орігамі) всередині яких
написані народні прикмети).
Колядка «Добрий вечір тобі..» 3-ій куплет:
А що третій празник – святе Водохреща…
ВЕДУЧА1. Напередодні Водохреща, 18 січня, Другий
Святий вечір, або, як його ще називають, - Голодна кутя. На орданський
святвечір готували обов’язково голодну
кутю, яку
замішували тільки з розведеним у воді цукром або узваром із сушені.
Тихо
надворі, хоч мак засівай,
Сонно
дрімають і поле, і гай,
Точиться
в небо сивий димок
Із
димарів, наче з древніх люльок.
Ранній
зимовий вечір настав,
Тонким
серпанком село обійняв.
Всі поспішають
зимової днини
Битим
шляхом до своєї родини.
Хто
не повернеться в свято до хати,
Буде
аж рік манівцями блукати.
Скрізь
поночіє, село замовка,
Місяць-пастух
одиноко блука.
Вікна
покліпують світлом яскравим,
В
цей час зимовий Святвечір славим.
Зіронька
перша з’явилась на небі –
Дружно
родині зібратися треба.
МАТИ: Втомилась. Треба ж було наготувати до
Святвечора 12 пісних страв. (Рахує страви, загинаючи пальці на руках) Кутя,
узвар, пиріжки з капустою, пиріжки з квасолею, вареники з картоплею, пампушки,
пісний борщ, риба, картопля з грибами, відварений горох з підливою, огірочки… Є
все, як і годиться.
Затишно,
тихо в оселі в цей час,
Горщик
з кутею гостює і в нас:
Каша
густенька з ячменю, пшениці,
З
інших зернин, що дарує пашниця.
Мати
зварила духмяний узвар –
Спасівських
грушок і яблучок дар.
Ще
й додала до горнятка медок,
То
вже є дар роботящих бджілок
БАТЬКО: (Заходячи в хату) Забув взяти хліба і
варену пшеницю. Це ж сьогодні треба пригости всю худобу хлібом, а птицю – вареною пшеницею… Говорять, що
сьогодні всяка німина людською мовою буде розмовляти з Богом. Якщо хтось із них
буде нарікати на погане ставлення господаря, тому не поведеться з худобою в
наступному році.
МАТИ: (звертається до батька)Андрію, до того часу,
як сідати за стіл, ти обов’язково зайди до сусіда та
помирись з ним, щоб на свята був мир та спокій.
(Мати бере сито, діти присідають,
мати розкидає горіхи, а діти мають їх позбирати).
МАТИ: Щоб у нас було стільки яєць, скільки дірочок
у ситі.
(Діти квокчуть під столом).
БАТЬКО: Засяяла перша зірка, вже час до столу
сідати.
МАТИ: Діти, на чому народився Господь?
ДІТИ: На сіні!
МАТИ: Отож давайте і ми під кутю настелимо сіна.
(Стелять).
ДІВЧИНКА: Та розкладемо по куточках столу часник,
щоб усі злі, темні сили тікали з хати.
ДІВЧИНКА 2: І гроші, щоб жили багато.
БАТЬКО: З хлібом тричі обходить навколо столу зі
словами: «Щоб були здорові і багаті, як цей хліб».
Блимає
вогник воскової свічки,
Дідух
– сніпок на покуті з пшенички.
Як
повноправний господар в кімнаті –
Символ
життя і духовності в хаті.
І
колоски посміхнулись ласкаві,
Всі
у стрічках, золоті і тужаві,
Серпня
гарячого щедрий врожай.
Давню
прикрасу цінує наш край.
(Дівчинка кладе на стіл дідуха).
ДІВЧИНКА 3: Мамо, а чому люди у Святвечір кладуть
пшеничний сніп на стіл?
МАТИ: Тому, доню, що він єднає за столом живих і
мертвих. Це символ хліба, праці, багатства.
БАТЬКО підносить тричі дідуха до стелі зі словами:
«Віншую Вас щастям, здоров’ям, із цим Святим
вечором, щоб ви у щасті здоров’ї ці свята провели та
других дочекались – від 100 літ до 100 літ, поки Бог назначить вік».
МАТИ: Запалюйте свічку, будемо вечеряти.
ДІВЧИНКА: Я запалю!
ДІДУСЬ: Давайте краще я запалю, щоб Господь
побачив нашу вечерю. Хай нам життя буде таке світле, як цей Святий вечір.
Треба
до Бога звернутися всім
У
вечір святковий – дорослим, малим.
Хай
же в Святвечір молитва звучить!
Бога
згадайте в урочисту мить.
МАТИ: Любі діти, давайте помолимося Господу і
будемо сідати до столу.
(Молитва «Отче наш»).
(Батько розпочинає трапезу зі словами: «Благослови,
Боже, куті скуштувати та на другий рік діждати». Перехрестивши вечерю, першим
брав ложку куті. За ним уся сім’я куштує
пісні страви).
(Вечеряють).
Погуки звучні знадвору лунають:
Погуки звучні знадвору лунають:
Бубон,
сопілка і скрипочка грають.
Линуть
шляхетні бажання родині –
Господареві
і господині.
ДІВЧИНКА: Чуєш, мамо, щедрувальники до нас завітали.
(Запис щедрівки «Ой на річці дай на Йордані»,
виконує гурт «Джерело»).
Вірять
всі, в свято на Україні:
Предки
померлі у кожну родину
В
Святвечір знову на землю приходять,
Хати
дітей і онуків знаходять.
Кожен
кутю у цей вечір з’їдає
Й
ложку померлим завжди залишає,
Щоб
не згубити зв’язок з своїм родом,
Щоб
не було йому вік переводу.
МАТИ: Для померлих родичів на стіл кладуть чисту
тарілку та ложку. Вечерю залишають на столі на всю ніч. Давайте так зробимо і
ми.
Після вечері діти тарабанять ложками по пустій
макітрі та мисках, промовляючи:
Геть,
кутя, з покуття,
А
ти, узвар, іди на базар.
ВЕДУЧА1 : Ці слова символізують прощання з
зимовими святами.
ІІ частина
Білий берег, біла крига,
Біла річка, біла мгла.
Промовля водичка тихо:
- Як далеко до тепла!
А над нею крига тонко
Раптом скрикнула нараз.
То рубають ополонку:
Водохреща йде до нас.
І нехай мороз лютує,
Хай панує біла мла.
У святій воді струмує
Чиста крапелька тепла.
ДІВЧИНКА 1: Після вечері всі йшли з баньками чи глечиками до церкви. Вдома
залишалися тільки старі, хворі та малі діти. Після вечірньої, яка тяглася за
північ, всі прихожани хресним ходом йшли
на ставок, де стояли великі хрести, вирубані з льоду.
Біля хрестів робили з вирубаної криги престол, де стояв батюшка. Ще
вирубували на ставку хрест, щоб після освячення прорубати ополонку, з якої люди
могли б набрати води. Всі крижані споруди обклеювали різнокольоровими
малюнками, квітками.
ХЛОПЧИК 1: А опівночі, як вірили селяни, вода в
річках хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємничого, що ходили
вночі на річку спостерігати це явище, але ріки, зазвичай, в цей час покриті
льодом. А що там під кригою діється, то невідомо.
ДІВЧИНКА 2: Зранку, 19 січня, святять воду. Цей
день називають Водохреща, богоявлення, Йордана. Починається свято з вечірньої,
яка триває всю ніч. Слово Водохреща нам підказує, що в цей день хрестять
(святять) воду. Свято має й іншу назву Богоявлення. Щоб стало зрозуміло чому
так, давайте звернемося до Біблії та прочитаємо уривок «Хрещення Ісуса Христа». (Ст. 83)
Радів й
святився день благоговійно
Хрестив
людей Хреститель Іоанн.
І хвилі
шепотілися спокійно…
Ісус з’явився
Іоанну сам!
«Хреститися
повинен я від тебе!
Чи маю
право я тебе хрестить? » -
Спитав
Хреститель й очі звів на небо.
Й сказав
Ісус : «Ти мусиш все звершить!»
І води
окропили тіло чисте.
І Іоанн
Ісуса охрестив.
Світились
очі Господа привітно,
Ісус у небо
синє погляд звів.
Яскраво
простір неба засіяв
І Дух
Святий зійшов благоговійно.
З небес
врочисто голос промовляв:
«Це любий
Син! У нім благовоління!»
ХЛОПЧИК 2: Церемонія освячення води відбувається під відкритим небом.
Священик кропить всіх присутніх водою. В народі вірять, що як тільки священик
опустить хрест у воду, з води вискакує вся нечиста сила і мерзне на морозі
доти, аж поки якась жінка не прийде до річки прати. Тому люди намагалися хоча б
тиждень утриматися від прання білизни, щоб прогнати нечисту силу якомога далі.
Коли біля води починається відправа, присутні запалюють «трійці», які горять
всю службу, наповнюючи повітря приємним ароматом. Трійця – три свічки,
переплетені запашним зіллям. Хто скаже, які трави вплітали до трійці?
ДІВЧИНКА 3. А дотепні молодиці й дівчата старалися
першими набрати орданської свяченої води, напитися і вмитися, щоб бути
здоровими й гожими, а їхні чоловіки задивлялися тільки на них. Дівчата хлюпали
руками одна на одну, щоб старости приходили після Водохреща. І чоловіки не
стояли осторонь – вмивалися водою з ополонки, бо, за народним звичаєм,
орданська вода дає сли і здоров’я на
цілий рік.
ХЛОПЧИК 3: Трійцю намагалися донести додому
засвіченою. Прийшовши додому, господиня «викурює» трійцею хрест на сволокові.
Вважається, що трійця відводить бурю, грім, пожежу і всякі напасті від оселі.
Зберігають трійцю протягом семи років, а потім пукають на воду.
Коли приходили додому вдосвіта зі свяченою водою,
то до хати не заходили, а кропили нею все дворище, інші будівлі, криниці.
Заходили у хліві кропили худобу, щоб була здорова та плодилася без падежу.
Потім заходили до хати і кропили справа наліво, особливо по кутках і стелі, щоб
вигнати з хати все зле та нечисте.
Кожен господар кропить усіх членів родини
освяченою водою. Свяченою водою починається ранішня трапеза.
ДІВЧИНКА 4: Віддавна освячену воду на Богоявлення
вважали своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її давали пити тяжкохворим
натщесерце по столовій ложці, нею освячували храми, домівки, тварин.
Залишається загадкою той факт, що водохрещенська
вода не псується і може зберігатися протягом року.
ХЛОПЧИК 4: Зберігають її в тій посудині, в якій
вона освячувалась та ставлять на покуті під образами. В народі цю воду ласкаво називають
водичкою-йорданичкою.
Дівчата вмивали нею обличчя, «щоб були красними»
(гарними), поклавши на дно миски намисто та калину.
ДІВЧИНКА 5: після освячення води священик ходить
селом і скроплює святою водою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки
щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла. У нашому селі господарі зустрічаюь
священика біля воріт із запаленою трійцею.
ІІІ частина
ВЕДУЧА1: Другий день Йорданських свят, 20 січня,
присвячується пам’яті Іоанна Хрестителя, який був пророком, проповідував
хрещення та прощення гріхів. Шанують та поважають цього святого не лише в
Україні, а й за кордоном. Так, у Франції на його честь будують храми, каплички,
в його честь називають вулиці та площі, його статуями прикрашають храми та
фасади будинків.
(ФОТО. Слайди храму Іоанна Хрестителя у Франції).
Другого дня зранку неодмінно йшли на цвинтар і
кропили могили родичів, а після обіду йшли в гості.
ВЕДУЧА2: Орданське свято на Вінниччині називають
орданськими жартами. Святкується воно на третій день Водохреща. Збиралися на
вулиці хлопці, дівчата, жінки й чоловіки і йшли з піснями на вигін, щоб
повеселитися. Всі були одягнені в білі довгі кожушки, пошиті у збірочку та
помережені різнокольоровими нитками. На головах у хлопців та чоловіків –
каракулеві шапки. Попереду веселої громади йшов статечний, шанований в селі
господар, який проводив на вигоні жартівливе орданське свято.
Сценарій до
обряду
ГОСПОДАР: Шановна громадо! Всі ми розговілися, вмилися орданською водою,
а тепер вже й веселитися час!
(Поруч з господарем стоїть літня жінка Ярина. Вона
тримає в руках кухлик з орданською водою і квіточку з барвінку).
ПАРУБОК ПЕТРО: Тітко Ярино! Покропіть нас
орданською водою, щоб ми були цілий рік здорові, як вода.
ТІТКА ЯРИНА (кропить всіх водою з кухлика): Водице-орданице,
водице-хрещанице! Ти обмиваєш коріння й креміння, обмий нашу громаду і дай всім
здоров’я, сили, терпіння і всякого вміння!
НАТАЛКА: Давайте зиму попросимо, щоб насипала
снігу по пояс, щоб на пшениці виріс дорідний колос.
ДМИТРО: Та щоб з-під снігу виросло весною пахуче
зілля, щоб молоді цілий рік святкували весілля!
ВСІ: Дай Боже!
(Громада співає)
Ой
ти, зимонько-зима,
Біла
та пухната!
Прилітай
до Джурина
На
орданське свято.
Приспів:
Ой
зима, ой зима,
Мороз,
завірюха!
Не
морозь гарячих рук,
Серденько
і вуха. Двічі
ТЕТЯНА: Дядьку Трохиме! Скажіть нам, чи буде цього
року зима холодна, чи тепла?
ГОСПОДАР: Зараз перевіримо за народними
прикметами.
(Ліпить у руках кульку зі снігу).
Петре, візьми-но кинь на когось цією гулею. Якщо
вона розіб’ється на маленькі кусочки, буде
зима тепла. А як ні, то холодна.
(Петро кидає на Дмитра, за ним інші ліплять сніжки і кидають один на
одного. І вже всі обліплені снігом).
ГОСПОДАР: Зима буде тепла, бо вже всі в снігу.
ПАЛАЗЯ: А ти, Морозе, хоч тріщи, хоч не тріщи, ми
тебе не боїмося, бо вже минуло Водохреще.
ТЕТЯНА: Ти, Морозе, на нас не тисни, бо вже йде до
Весни.
ХАРИТИНА: А ще старі люди кажуть, якщо сьогодні
парубки та чоловіки нас вмиють орданським снігом, то ми будемо гарні та рум’яні
цілий вік.
(Хлопці та чоловіки вмивають снігом жінок і молодиць, ті кидають на них
сніжками, штовхають у сніг і жартують).
ВАСИЛИНА: А ще сьогодні дівчата повинні потоптати
орданський сніг та кинути в нього червону калину, щоб поклювали горобці, то
будуть свататися хлопці.
(Дівчата з гілочками калини
стають у коло, дрібними кроками топчуть сніг і
співають).
Ой
калина червоненька,
Я дівчина молоденька.
Коло
хати квітки в’ються,
А
за мною хлопці б’ються.
На
городі будяки,
Занадились
парубки.
Не
жартуйте, парубки,
Бо
колються будяки.
ДІВЧАТА: Їжте калину, горобці, сватайтеся до нас,
хлопці!
ГОСПОДАР (скидаючи кожух): На Водохреще треба
витріпати міль з кожуха в орданський сніг, то будуть добре вестися вівці.
(Господар витріпує кожух і
пританцьовує, приспівуючи).
ГОСПОДАР: Очищайся кожух, об орданський сніжок для
моїх овечок.
(За ним молодиці скидають кожухи
і також тріпають, пританцьовуючи).
МОЛОДИЦІ:
Ух,
ух, ух, ух!
Очищайся
кожух
Об
орданський сніжок
Для
моїх овечок!
Нас
всіх гріє не кожух,
А
веселий теплий дух.
(Жартують і веселяться. Тим часом підлітки зліпили на вигоні снігову бабу.
Всі звертають на неї увагу).
ВАСИЛЬ: Стоїть баба на помості й дуже хоче до нас
в гості).
ДІВЧАТА: Ми її ласкаво просимо! Давайте її
приберемо!
ОЛЕНА: Я зав’яжу її червоною хусткою,
щоб не старіла і стояла аж до Весни.
ДМИТРО: Даю вам, бабуню, мітлу, щоб повимітали від
нас усе зле та нечисте.
ГАЛИНА: Наша бабуня любить, щоб коло неї
веселилися. Давайте потанцюємо.
(Всі веселяться, сміються і
жартують).
ВСІ: Освятив Йордан воду на щастя, на здоров’я на вроду!
Різдвяні
веселі свята
Відзначає
кожна хата.
І
йорданські свята в нас
У
пошані повсякчас.
То
ж ходімо від хати до хати
Із
святами людей вітати:
Колядками
та щедрівками
Отця-Бога
прославляти.
Щедрівка «Щедрий вечір»
Комментариев нет:
Отправить комментарий